Forest
Панк
Люблю я ліс за те, що тихо, Люблю за те, що без людей, Люблю його безмежно дико, Люблю за смуток, без речей Дурних там добре і не треба Нету, соцмереж чи книг. У лісі в цих речах потреба, Як вогник, просто вжух - і зник. У лісі ще й повітря інше: Не чути смороду людей. У лісі жити навіть ліпше, Тебе там люблять й без речей. 13.06.18
2018-06-14 11:06:10
7
1
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (1)
Панк
@Роман Верлассен спасибi) але вiршовий розмiр не дозволяэ замiнити, бо звучить уже зовсiм iнакше
Відповісти
2018-06-17 13:15:27
1
Інші вірші поета
Переможець завжди самотній Лист, який ніхто вже не почує Голодомор Закуті у свої ж кайдани
Інші поети
Ляна
@Lyana_kob
Yaroslav
@voditel_sudby
Схожі вірші
Всі
" Вздох неба "
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
Я теряю себя , как птица в полете Каждый вздох облегчения , Когда вижу неба закат Мне плохо , когда не дотронуться К твоим обьятьям свободно , Но я знаю, что ты не услышишь , Мой вслип слёз из-за окна ... За глубиной туч темного неба Ранее, чем ты уже вспомнишь И подумаешь, как я скучаю , Скрою всю грусть.тишиной ... Может быть сердца стук угнетает И воздух из лёгких рвется волной Но ритм одной песни будет на память , Тех последних слов ветра холодов ... Пока не угаснет горизонт пламя Последнего огня без тебя , Багры унесут строки мгновенно Без следа раньше тепла ... P.s: Грусть неба скрывает больше чем мы думаем ...✨💫✨ 🎶 Where's My Love ~ SYML 🎶
39
4
3048
Намалюю
Вікторія Тодавчич
Намалюю тобі на обличчі Сонця промені, хмари і гай... Я не зраджую тій своїй звичці І ніколи не зраджу. Це край. Небо синє, бурхливе і темне, Наче очі твої, наче рай. Наче сховище, замок підземний. Наче темний і лячний той край. Намалюю тобі на обличчі, На сторінці клітинку. Портрет... Я не зраджую тій своїй звичці, Знов малюю лиш твій силует.
52
13
2664