Лихо з розуму
Те маленьке лихо ніжно собі сопіло Та здоровезне лихо гучно так хропіло Те лихо, що зрозуму на стілець садило боляче струмом било Лихо ж від почутів груди шкребло у них же жалило Лихо, що від п'яності дошкоджало розум, пам'ять не щадило Лихо, що від смутку розбивало серце, привело за руки, булькнуло в озерце Лиха всі різняться, доля в них одна Знайде тебе в ліжку чи на річці дна
2022-10-27 15:15:03
5
2
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (2)
Сандра Мей
Цікава тема й чудовий вірш. І все влучно сказано. Взагалі це так правдиво. Мені сподобалось.
Відповісти
2022-11-11 20:20:09
1
Йоганн Верес
Відповісти
2022-11-13 19:08:53
1
Схожі вірші
Всі
Тарантела (Вибір Редакції)
І ніжний спомин серця оживився В нестримнім танці тіла — тарантели, Коли тебе відносить в зовсім інші Світи буття — яскраві й небуденні. Коли душа вогнями іржавіє, Кричить до тебе екстраординарним Неспинним рухом палкої стихії! Чому стоїш? Хутчіш в танок за нами! Бо тут тебе почують навіть боги, Суворі стержні правди на планеті. Танцюй-співай у дивній насолоді, Бо то є радість в ритмі тарантели!... Твоє ж життя невічне, зголосися? В мовчанні втопиш душу і печалі? Чи може разом з нами наймиліше Відкинеш маску сорому й кайдани? *** Переклад в коментарях 🔽🔽🔽
43
33
9083
Я і ніч
Поїзд падає в ніч. Це-останній ліхтар. Я і ніч. Віч-на-віч. То морозить. То жар. Ти вже, певно, заснув, Ти подушку обняв. Ти мене вже забув. В тебе тисячі справ Я від тиші глуха. Від мовчання німа. Я одна. Клич- не клич. Я і ніч. Віч-на-віч.
105
8
13176