Терпець, кремінь, сила
Йоганн Верес
Тепри, бо зтерпіти не кожен зможе А здатись легко залюбки Тепри, коли в душі шкрегоче Ломає кості із нутрі Терпець то сила, точе мов той кремінь Але терпіти не вистачає сили І відчай каменем холодним вже остигла Оці всі люди, монотоність так вже остогидла Оці всі слухи, що торочуть щось не впинно Ти скажеш знову:"Все набридло" Життя вже сіре не цікаве Немає в нім смаку, мов холодна кава Та ти потерпи трошки... Терпець тебе тоді так нашліфує Не буде ні хвилини часу На скигління та на дурні думки То боротьби із темрявою він тебе готує Тоді вже буде легко та не страшно А міг би здатись залюбки...
16.10.2022
5
1
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (1)
Йоганн Верес
так Стус надихає
Відповісти
17.10.2022, 09:48
Подобається
Інші вірші поета
Про страх Обійми з нею Руками Темна ніч
Інші поети
Схожі вірші
Всі
Моє диво
Фαйղα Եօթթí #AР #FN
А на дворі лив дощ мов із відра, Гуляючи по вулиці рідненькій. Побачила в болоті кошеня, На мене так дивилося сумненько. Чомусь у серці так затріпотіло, Подумала забрати в дім собі, Дістала з бруду, воно муркотіло, Співаючи дорогою пісні. Ось так у мене і з'явилось диво, Мій друг пухнастий, любе кошеня. Історія насправді ця правдива, А на дворі лив дощ, мов із відра... *** У співавторстві з прекрасною Вікторією Тодавчич https://www.surgebook.com/_victoria_todavchich_ За допомогою проекту https://www.surgebook.com/weird_owl/book/proekt-pishem-sovmestno
46
5
1401
Мої слова
Ай
Мої слова нічого не варті, але я більше нічого не вмію, Лише нестерпно кохати те, що згодом вб'є усі мої квіти. Те, що загубить мене і все, що я маю, викличе аритмію, Але віддам усього себе й обіцяю, що не буду жаліти. Бо завжди волів проміняти комфорт на більш вартісні речі. Запам'ятав назавжди: жалість до себе породжує лише порожнечу, Якщо життя чогось і навчило, то плести лише проти течії. Мої слова нічого не варті, але лунатимуть в тебе під вечір.
85
0
4120