Лист до мами

I_am_not_star

Привіт матусю, як ти там? Сумуєш ти? Чи як? Якщо читаєш ти цей лист, отже нема мене в живих. А жаль... Я би хотів щоб ти ніколи цей лист не прочитала. Щоб він згорів на цій війні, Щоб ти не сумувала. Я так давно хотів сказати, що ти найкраща в світі мати! А я... Не був найкращим сином Хоч ти так й не вважала. Пробач мені матусю рідна за всі мої гріхи Питала ти чому я на війну пішов ... На цьому обірвався лист. -Чому цей лист у мене? З тривогою спитала мати. Відвівши очі лейтенант Промовив ледве чути: -Помер ваш син. Збліднівша запитала. -Як це сталось!? Стримуючи ледве сльози лейтенант сказав лише три слова: -Куля в серце. Вже ні жива, ні мертва Сльози проливає, А лейтенант продовжив: -Лист обірвався, це ще не все. Писав ваш син його коли почався обстріл. Коли він йшов на перший ряд з усмішкою сказав: Віддай цей лист моїй матусі І ще скажи що я пішов заради неї. - Похоронили ми його одразу в той же день Ось, медаль його... Взявши в руки ту медаль Ледве усміхнулась мати . І сказала: Дякую тобі за те, що стримав слово... І на мить одну побачив лейтенант Як силует його товариша і друга обняв так сильно й ніжно маму, як після довгої розлуки.

2018-03-07 20:07:13

3

0

Схожі вірші

Всі

Хай буде так

Юлія Богута

«And in my hour of darkness She is standing right in front of me Speaking words of wisdom, "Let it be"» Beatles - Let it be Хай буде так. Прийми своє життя. Прийми негоду, біль і в серці рану. Прийми свою не вічність, як буття. Прийми, що у людей на тебе інші плани. І не кричи, не плач, коли летиш із неба. Земля тверда. Це так. Реальна. Не м'яка. Живи та не шкодуй. Так було треба. Можливо не тобі. Комусь. Чиясь рука. Ти витримав. Стерпів. Усі пройшов дороги. Ти не зламався, ні. Ти просто біг не так. Ти просто падав. Просто вірив богу, І довіряв не тим. Кохав не так. Хай буде так. Прийми, що ти один І залишайся сильним, що б не було далі. Життя лиш мить, в яку стікає плин годин. Лиш зайчик сонячний, ребро медалі. Бо що б не було - ти не вічний, ні. І те що має тут коштовність, там - згорає. Ти помираєш тут. Зникаєш на війні. Та пам'ятай - у смерті щастя аж ніяк немає.

37

4

4307

"Письмо ушедших дней"

Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)

Привет , мой милый друг Забыл ли ты, как долго не писала , Прости ,но я хотела отпустить Всю слабостью ,что в себе искала . И может ты проник Моим письмом до дрожи Забыл ли мой дневник , Увиденный стихами одинокой ночи ... Об памяти прошедших дней , Ты не увидишь ни души порока Лишь слабый шепот чувств Уложенных строками тонко . Немой вопрос в глазах Оставлю с времям на последок Легонько холодом касаний уходя , Чтоб не запомнил запах пепла.

43

21

1524