Wages of War
Hezekiah Jackson
Never saw it coming The pain that sting a lifetime Torment that never ends But increases as time passes A broken heart That never heals You've been abandoned Time after time Father Friends Loved ones No one ever stays Those that did Trapped and destroyed what little you had left Alone Discarded No one wants a person that's..... Broken Spiritually Emotionally Physically stressed I tried to be the ideal person Smile Laugh Help The strain to simply hold it together When it's as if I'm dying to do so Every smile Runs 20 miles Every laugh Suffocates To pretend as if I'm okay When World War 1 and 2 rages inside Don't pretend to understand To help, assist There's nothing you can possibly do The expression of this pain Shows the severity of my damage Anxiety and affliction That conquered the elements of my humanity Confidence Love Joy Peace And proclaimed them prisoners of war A war for the essence of my being A war I cannot win I've lost too much Sacrificed so much Yet nothing works How do one end the cycle of affliction Something that kills you from the inside
2018-09-12 23:07:42
3
1
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (1)
Ruqayyah Jkh
Come from a place of pain...really deep...
Відповісти
2018-09-13 20:12:24
Подобається
Інші вірші поета
Letters of Healing Fortress Heartbreak Masks
Інші поети
M@ïN ThïNg
@mainmoha
Схожі вірші
Всі
Я і ніч
Анастасія
Поїзд падає в ніч. Це-останній ліхтар. Я і ніч. Віч-на-віч. То морозить. То жар. Ти вже, певно, заснув, Ти подушку обняв. Ти мене вже забув. В тебе тисячі справ Я від тиші глуха. Від мовчання німа. Я одна. Клич- не клич. Я і ніч. Віч-на-віч.
105
8
12361
"Я буду помнить"
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
Я буду помнить о тебе , Когда минутой будет гнусно И одиноко грянет в след Дождь смыв порою мои чувства Я буду помнить о тебе , Когда нагрянет новый вечер И ветер заберёт себе Мои увечены надежды . Я буду помнить, тот момент, Когда тебя со мной не стало Оставив только мокрый цент С того ,что в сердце потеряла Я буду помнить твой уход , Да может быть, тогда слезами Теперь совсем под тихий сон Обняв подушку крепко швами .
43
7
1647