Чарівниця ніч
Ген-ген за небокрай сідає сонце, Наче в рай потрапило рідне село В проміння світла - І дня неначе не було… Останній промінь посріблив Вербу та вільху у долині, А соловейко на калині Затих, до нового світанку. Лиш у траві, зелений коник виграє Свою мелодію до ранку. На землю опустила чарівниця темна Свою мереживну фіранку. Мов діаманти ті прозорі, Розсипала на небі зорі, Степи, ліси сховала неозорі Від погляду людського ніч.
2021-01-23 15:15:36
5
0
Схожі вірші
Всі
Темнота теней ночи ...
Пусто стало без границы Ночь взошла забрав луч дня Темны улицы, как тишины темницы , Освещает только свет одного фонаря ... Покров одеяла ночи вкрыто небо В далеке не страшны мне тени ветвей И не будоражит больше холод ветра , Что касается руками глубины очей ... Бурю льда он не приносит Темнота стала привычна мне Звук сверчков не веет грустью Больше ничего бояться нет... Свет от звёзд полны свеченьем Они стали снов мечты путей Для того , кто вдруг заблудит И поддастся темноте своей ...
44
13
2226
Впізнай себе...
Впізнай себе в моїх словах , Що виливаються в пісні. Ти знову є в моїх віршах . Я їх присвячую тобі. Всі погляди твої ласкаві, Я все змалюю у віршах. Тихенько ,щоб вони не знали До тебе я прийду у снах. Коли у дзеркало поглянеш А там побачиш лиш мене. Знов вірші всі мої згадаеш, І знов впізнаеш там себе. І в день Святого Валентина, Ми стали друзями с тобою. Нехай зупинится хвилина, Я розлучилася з журбою....
43
7
2029