Зі Щоденника Зимнього-охоронця
Зі Щоденника Зимнього-охоронця
XVIII століття
Вона стояла біля сходів і шарілася, ховаючись за кольоровим віялом. На ній моя улюблена оксамитова рожева сукня, гаптована по краях золотистим мереживом. Обожнюю епоху рококо: усі жіночі принади як на долоні.
Я їй посміхнувся ― вона замаковіла, стаючи схожою на полум’яне сонце.
Лід у моєму серці потроху танув.
Але чи можливо сонце закувати у кризі?
Коментарі
Показати всі коментарі
(1)