Розкажи мені про біль...
Розкажи мені про біль, Що мучить в грудях, із остатком, Розкажи мені, повір, все глибше і глибше розкопуй правду... Бо самому важко в світі, Свій хрест підняти, та іти, Коли душа, болить, ридає! А ти самісінький один. Немає кому, вилить душу, Усе немов кипить від болю, Стоїш над прірвою, від думки, Що все пропало, згинуть мушу, Багато помилок здійснив, Повів я долю, не в те русло, Та це не так, сказати тобі мушу, Усе на світі змінити можна, До поки ми живі на нім, До поки сонце світить в небі, Палають зірки на небі тім, До поки море обмиває, Великі береги земні, Усі події змінити можна, Але коли захочеш ти, Тому довірся друже мій, І розкажи мені про біль, Що твою кров допиває, І прямо в серце жалить він.
2020-12-27 15:48:30
2
0
Схожі вірші
Всі
Тишина ночного неба
Полный город одиноких улиц И фонарики вокруг в глазах горят В темноте стен полыхает ветер молча , Сцены шелеста теней играя без конца ... Мнимость разных звёзд по небу Освещает путь ко царству сна Тем , кто в глубине ночи не встретил , Свой покой без тучь мыслей сполна ... Тишиной ночного насладиться неба , Рано или поздно станет легче слов ... Без ответов улетят запреты Давних чувств и всех тревог Звук сверчков дополнит кредом Пейзаж сердца споведь звёзд , Лишь о том , что дни болело От полных будней забот
46
44
3252
Хай буде так
«And in my hour of darkness She is standing right in front of me Speaking words of wisdom, "Let it be"» Beatles - Let it be Хай буде так. Прийми своє життя. Прийми негоду, біль і в серці рану. Прийми свою не вічність, як буття. Прийми, що у людей на тебе інші плани. І не кричи, не плач, коли летиш із неба. Земля тверда. Це так. Реальна. Не м'яка. Живи та не шкодуй. Так було треба. Можливо не тобі. Комусь. Чиясь рука. Ти витримав. Стерпів. Усі пройшов дороги. Ти не зламався, ні. Ти просто біг не так. Ти просто падав. Просто вірив богу, І довіряв не тим. Кохав не так. Хай буде так. Прийми, що ти один І залишайся сильним, що б не було далі. Життя лиш мить, в яку стікає плин годин. Лиш зайчик сонячний, ребро медалі. Бо що б не було - ти не вічний, ні. І те що має тут коштовність, там - згорає. Ти помираєш тут. Зникаєш на війні. Та пам'ятай - у смерті щастя аж ніяк немає.
38
4
5552