Vivid Ambience
She is coloured She is different She's got an accent She's disparate A long way she's come To dwell amongst them all in a quandary Yet in her dauntlessness She's not allowed to mix They shroud her intimidatingly So outnumbered she treads softly Not knowing which way to turn certainly She counts her steps stealthily Just hanging on barely, She perches for dare life on a single branch of hope in endurance Yet unknown to her doubtlessly The ambience she exudes transforms her surrounding in glory Lending her beauty to them all ignorantly She peaks through their fangs Gazing cluelessly in oblivion's comfort She stands unaware of her sway Yet in the midst of it all Her impact is felt Only if she knew better She would boldly make her stance Daring to take the certain risk, For her voice to be heard, very vivid. ©heavenly_broadcast *Disparate*- inherently different or distinct and dissimilar from others. *Quandary*- A state of difficulty, difficult decision, or choice. Photo Credits- Roberto Nickson (www.unsplash.com)
2018-10-01 19:19:48
4
1
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (1)
alvahmara
Your so good
Відповісти
2018-10-11 16:17:37
Подобається
Схожі вірші
Всі
Все й одразу
Ти завжди хотів все й одразу. Жага зрушити гори з місця, не торкаючись навіть каменя. Писав про світло в своїй душі, але від тебе ні променя. Тобі моря по коліно, це звісно, але ти навіть не увійшов у воду. Ти з тих, хто забув про природу слова. Раніше вірші — це була мова любові, а ти радієш кожній римі, бо знаєш, що вони випадкові. Повторюєш, як мантру що прагнеш визнання та безперечної слави. Не занадто великі бажання, навіть без крихти таланту? Ти можеш римувати, але в тебе не має душі: Твої очі порожні, як і твої вірші.
84
2
5006
Намалюю
Намалюю тобі на обличчі Сонця промені, хмари і гай... Я не зраджую тій своїй звичці І ніколи не зраджу. Це край. Небо синє, бурхливе і темне, Наче очі твої, наче рай. Наче сховище, замок підземний. Наче темний і лячний той край. Намалюю тобі на обличчі, На сторінці клітинку. Портрет... Я не зраджую тій своїй звичці, Знов малюю лиш твій силует.
52
13
2959