Моя особиста свобода
Генрі крадієць сенсу
Я підніму догори своїх крил Летіти, летіти, летіти. Я покину людство чуже Покину, покину, покину! Я підніму особистий прапор Моєї особистої свободи! Мого протесту ніхто не побачить В кімнаті чужих я один... Я прокричу особисте слово! Я прошепочу останнє бажання - Мене ніхто, ніхто не почує В кімнаті чужих існувань... Я підніму особистий прапор Моєї особистой свободи На цвинтарі зруйнованих душ На цвинтарі зломаних крил... Я підніму особистий прапор Моєї особистої свободи...
2022-11-20 13:06:30
7
7
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (7)
Генрі крадієць сенсу
@baofæn цікавий погляд... чому саме?
Відповісти
2022-11-20 21:05:06
1
baofæn
@Генрі крадієць сенсу Я - великий цінитель індивідуальності. Мені подобається, коли людина більше піклується про особисте, внутрішнє і менше розпиляється на теч що оточує.
Відповісти
2022-11-20 21:07:37
1
Генрі крадієць сенсу
@baofæn дякую, ця позиція дійсно цікава та наштовхує особисто мене на роздум... дякую за коментар ♡♡♡°•
Відповісти
2022-11-20 21:11:26
1
Інші вірші поета
Життя. Баг. 777. Ха-ха Янгел .два.нуль. картинка у вікні Один
Інші поети
Аня
@13AmYa05
Kim Diamond
@DiaStf02
Схожі вірші
Всі
Мої слова
Ай
Мої слова нічого не варті, але я більше нічого не вмію, Лише нестерпно кохати те, що згодом вб'є усі мої квіти. Те, що загубить мене і все, що я маю, викличе аритмію, Але віддам усього себе й обіцяю, що не буду жаліти. Бо завжди волів проміняти комфорт на більш вартісні речі. Запам'ятав назавжди: жалість до себе породжує лише порожнечу, Якщо життя чогось і навчило, то плести лише проти течії. Мої слова нічого не варті, але лунатимуть в тебе під вечір.
84
0
3600
La lune
Nadine Tikhonovitch
Quand les rues de la ville sont plus sombres, Quand la moitié de la planète dort, Quand les étoiles de rêve tombent, La lune me brille, la lune d'or. Je peux la regarder la nuit Et j'écris mes poèmes bizarres, Peut-être je suis folle ou stupide, Mais la lune me donne de l'espoir. Elle est froide, comme l'hiver, Elle est pâle, comme malade, Je peux là regarder les rivières Et parfois je vois les cascades. Elle est mystérieuse, magnifique, Satellite sombre de notre planète, Séduisante, heady et magique, L'ami fidèle pour tous les poètes. La lune, pourquoi tu es triste? La lune, je ne vois pas ton sourire, Dis moi ce qui te rend attriste, Dis moi ce qui te fais souffrir! La lune, tu es loin de moi, Il y a des kilomètres entre nous, Je rêve de toi de matin à soir, Je rêve et j'écris sur l'amour. Et je danse dans ta lumière, Mes idées sont tristes et drôles, J'aime tes yeux tendres, lunaires, Ils me disent que je suis folle. Mais, ma lune, tu es mon rêve, Tu es mon inspiration, ma lune, Mon souffle, tu m'aimes, j'espère, Parce que tu es mon amour!
49
14
864