Моя колежанка.
Ми сиділи з колежанкой на сходах школи. Вона не колежанка, вона моя знайома. Я питаю: "Чому ти завжди мовчиш? Чому філософія тиха, чому не кричиш? Чому закурила так рано - ми з тобою у восьмому класі... Чому ти на небо дивишся, неначе ти щось втрачаєш?". Моя колежанка тихо дивилася в стелю. Потім на стіну шкільну, на об'яву, що курити то зле. Вона тендітна, худа, та профіль її немов пташки. Вона мені відповіла: "Я померла назавжди. Я померла давно, сто років тому напевно. Хоча то, напевно, пафос. Не так то давно було. П'ятнадцять років, можливо. То було, як зараз, вівторок. Мені так хотілося жити, хотілося так літати. Але несподівано якось, в вівторок я і померла. Про це не складуть віршів, не заспівають пісень. Єдине, що мене тішить - у нас відмінили літру. Та що особисто прикро - закінчились цигарки" Я слухав дивився в стелю, спостерігав за часом. Спостеріав за світлом, спостерігав за тінью. Я казав колежанці: "І ти рахуєш, це правда? Тобі чотирнадцять років, як ти могла забути? Як ти могла померти, п'ятнадцять років тому". Вона відповіла глухо: "Як час той швидко летіть... Підемо напевно звідси. Магаз найближчий відкритий - купимо цигарки, тобі у кубиках цукру. А потім на телефон підемо знімати дерева - що саме воне шепочуть, у німому кіно?" *** Основано на реальних подіях, сходи першого поверху, актового залу, біля столовой. Жоден персонаж не несе відповідальності за своє зломане життя. Прошу після прочитання у всьому звинувачувати загальну шкільну освіту, особиста подяка за зруйновану людину школа #89 міста Одеса.
2022-11-22 13:25:01
5
2
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (2)
Сандра Мей
Так освіта багатьох ламає нажаль... ( забагато уроків різних, що мозок вибухає. Вільний час на нулі. Дещо закидають і попри бажання роблять. А дехто ламається й все закидає й на життя забиває. Реалії буття)
Відповісти
2022-11-22 14:26:32
1
Генрі крадієць сенсу
@Сандра Мей так, то є так. То є просто шматочок з минулого, котрий дуже запам'ятався)
Відповісти
2022-11-22 14:27:29
1
Схожі вірші
Всі
Приходи (RU-UA)
Черничные пироги, молоко с мёдом. Приходи. Почитаю тебе стихи и раны замажу йодом. Буду исцелять поэтапно все твои трещинки и порезы, даже в твоё заледеневшее сердце, поверь мне, — смело полезу. Повір! Залізу без страху. Без жалю, не боячись. Бо наше розпалене вогнище змушує бути хоч чимось. І тільки не хвилюйся — ми не розчинимось. Ні одне у одному, ні у часі. Мы снова столкнёмся, неспособные противостоять этой связи. Истощенные, но в друг друге, нашедшие дом. Якщо не перше життя, то і не перший том. Не перший різновид мов у моїх віршах. Не найдёшь меня в жизни? Отыщешь во снах. За той дверью, где я нам в пирог добавляю чернику. Приходи. Мне одной без тебя здесь ужасно дико.
42
3
1720
I Saw a Dream
I saw a dream, and there were you, And there was coldness in your eyes. I wonder what a kind of true Made you become as cold as ice. And later I looked back to get a sense This empty glance was hellish call of past. It used to be a high and strong defense Against the world, the pain and me at last. You looked at me, and peering in your soul, I felt so lonely, as something vital died. And that is what I fear most of all - That nothing gentle will remain inside. Inside of you. Inside of me as well. And nothing will be said to farewell.
102
15
16319