Біль
Генрі крадієць сенсу
Біль. Ти особистість, Ти немов людина Яку я дуже добре, Дуже добре знаю Та про яку Ніколи я не забуваю Немов кохані ми з тобою Ти да я Немов птахи на гілці верби Ти да я Немов дитина, перші кроки Ти да я Немов загинувший метелик На свічі Лиш ти да я З тобою біль, ми сестри Що коси свої плетуть У одну косу З тобою біль, ми в полі вітер Що пісні суму У тиші поють З тобою біль, ми в креслі сидимо Ти на колінцях Сидимо Тобі у зошиті пишу того вірша А ти мені підказуєш Тиша. Біль. Ти особистість, Ти немов людина Яку я дуже добре, Дуже добре знаю Та про яку Ніколи я не забуваю
2022-11-04 17:08:49
10
1
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (1)
Генрі крадієць сенсу
дякую превилике ♡♡♡°•
Відповісти
2022-11-06 17:28:13
Подобається
Інші вірші поета
Один Перечень Баг. 777. Ха-ха Вірш простенький, як саме моє життя
Інші поети
H O P E
@hopeless382
Схожі вірші
Всі
Все й одразу
Ай
Ти завжди хотів все й одразу. Жага зрушити гори з місця, не торкаючись навіть каменя. Писав про світло в своїй душі, але від тебе ні променя. Тобі моря по коліно, це звісно, але ти навіть не увійшов у воду. Ти з тих, хто забув про природу слова. Раніше вірші — це була мова любові, а ти радієш кожній римі, бо знаєш, що вони випадкові. Повторюєш, як мантру що прагнеш визнання та безперечної слави. Не занадто великі бажання, навіть без крихти таланту? Ти можеш римувати, але в тебе не має душі: Твої очі порожні, як і твої вірші.
82
2
3323
Намалюю
Вікторія Тодавчич
Намалюю тобі на обличчі Сонця промені, хмари і гай... Я не зраджую тій своїй звичці І ніколи не зраджу. Це край. Небо синє, бурхливе і темне, Наче очі твої, наче рай. Наче сховище, замок підземний. Наче темний і лячний той край. Намалюю тобі на обличчі, На сторінці клітинку. Портрет... Я не зраджую тій своїй звичці, Знов малюю лиш твій силует.
50
13
1429