Ob du liest?
Знаєш, я майже повірила просто цю віру вбивають, замовкли дзвінкі голоси.
Жаль охопив, вже по стінах тріщить, залоскоче лихі, божевільні думки.
Смерть в загравки́ не схотіла пограти, тож різні в нас з нею стежки́.
Вибач, раніш не казала та зараз прошу, не пускати моєї руки.
Слів у запасі красни́х я не маю проте це не зменшує їхнього сенсу.
Можна подумати, літери й рими мої божевільні, попри це сповнені змісту.
Міфи, легенди, чужі тут рядки, голова наповнена вітряного лиш свисту.
Трохи любові, багато нудьги..що й казати, людина без хисту.
Далі шукатиму силу у собі, бо маю до когось дійти, обміняти зефір й пояси.
Може побачу ще, може й ні, візьму літак у альтер світи,
Літом спекотним або навесні, та ще краще вже завтра отримати квіти.
Ділом серйозним займемось не ми, подушками хай бавляться діти.
Вирок винесли, діагноз поставили, діє прокляття,
Зовсім від'їхала дахом, тримаю надію навіки кимось стати.
Дій як знаєш, роздмухуй багаття.
Мрії мої то пастки і на цьому лягатиму спати.
Світ величають краса та потворство, відносьте до другого сліз ще багато є в крокодила.
Хтось тут є? Може й ні, лиш я та хтиві думки.
Маю відкласти перо, бо лишилась лиш пляма чорнила.
Гадки не маю, чому божевільна пропонує гілки та омелію любу дарую тобі.
Жаль охопив, вже по стінах тріщить, залоскоче лихі, божевільні думки.
Смерть в загравки́ не схотіла пограти, тож різні в нас з нею стежки́.
Вибач, раніш не казала та зараз прошу, не пускати моєї руки.
Слів у запасі красни́х я не маю проте це не зменшує їхнього сенсу.
Можна подумати, літери й рими мої божевільні, попри це сповнені змісту.
Міфи, легенди, чужі тут рядки, голова наповнена вітряного лиш свисту.
Трохи любові, багато нудьги..що й казати, людина без хисту.
Далі шукатиму силу у собі, бо маю до когось дійти, обміняти зефір й пояси.
Може побачу ще, може й ні, візьму літак у альтер світи,
Літом спекотним або навесні, та ще краще вже завтра отримати квіти.
Ділом серйозним займемось не ми, подушками хай бавляться діти.
Вирок винесли, діагноз поставили, діє прокляття,
Зовсім від'їхала дахом, тримаю надію навіки кимось стати.
Дій як знаєш, роздмухуй багаття.
Мрії мої то пастки і на цьому лягатиму спати.
Світ величають краса та потворство, відносьте до другого сліз ще багато є в крокодила.
Хтось тут є? Може й ні, лиш я та хтиві думки.
Маю відкласти перо, бо лишилась лиш пляма чорнила.
Гадки не маю, чому божевільна пропонує гілки та омелію любу дарую тобі.
Коментарі
Упорядкувати
- За популярністю
- Спочатку нові
- По порядку
Показати всі коментарі
(1)
Ob du liest?
Цей відгук посвячений всій збірці, бо кожен з віршів вартий уваги, але я не здатна сповна їх оцінити.
Видно, що поетеса сиділа над кожним віршем, плекаючи, підбираючи слова, щоб наповнити свою поезію метафоричністю.
Десь це ускладнює читання і, чесно, для мене потребує заміток у кінці, бо хочеться осягнути зміст, а не лише почути його звучання.
Це як спів птиць, котрий ми наділяємо емоційністю, але сюжетом якого ми не переймаємося.
Щодо моїх переживань: я отримала те, про що попереджала нас поетеса в анотації. З кожним віршем я відчувала падіння у безодню меланхолії.
Я дякую авторці за її роботу, збірку, котра варта уваги. Я витратила деякий час на вчитування у слова, бо хотіла торкнутися оголеного стержня змісту, але він для мене прихований...
♥️ Чекаю на твої нові творіння, поетесо.
Відповісти
2024-01-10 09:53:40
1