Оft bläst er die Asche
Шерудіння сріблястих свічок оповило піснями повітря,
Існування світів за вікном не врятує ніяка молитва.
Шелестять сторінками книжок не відчутнії потяги вітру,
Аксіома людської війни в голові, то з якого ми кажеш століття?
Mein Schindler, вранішня зоре моя...
Чи ти бачиш цей сором одвічний, що коїм зі світом?
У думках "чи снага щось змінити" ходжу сама не своя,
А Господь все рахує, скільки ж барелів чорної крові пролито...
Вже готують кімнату білявії люди у стінах м'яких,
Там давно білосніжна перина чекає мого прибуття.
І не має ніякого сенсу в моїх забуттях півпустих,
Милосердя проситиму, спрагу втамуйте – келих trucizna.
Забридкі друкуватиму вірші, думки не здорові, ці ряди...
Тато, der Artz не лікує, бо ліків не має від каяття,
Der Priester не вислýхує сповідь – не бачить релігія біди,
Тож der Buchhalter провéденням спише такого як я.
Історично складалася тупість приматів.
Божевілля не бачить, де чорна межа,
Розбираємо знову і знову людей до зубів,
Невгамовна пихатість і злоба людська.
І от, місто фарбоване кольором сірим,
Там, у мертвій тиші, проносить постріл луна.
Оповиті сонатами моцарта, кольором червоним,
Несподівано попіл засніжить криваві міста.
Ранкова зарядка на влучність допоки світа,
Контроль у потилицю – мозком der Wind уже свище.
Закрадається думка, що погань – життя?
Пам'ятайте, щоразу ставатиме гірше.
Нечувана лихість ті мокрі вагони людські.
Я неначе та куряча туша униз головою,
Споглядаю, у відчаї мати біжить під колеса дитячі.
Чи виходить, тогдашніє місиво – фабрика раю?
Розтрощила мозок людини брехня.
Не бачиш? Кричу, вже голос зірвала, не зважа.
Та надалі мовчатиму, світ ще не мертв...
Wer ein Leben rettet, rettet die ganze Welt.
*Той хто рятує одне життя, рятує увесь світ.
Існування світів за вікном не врятує ніяка молитва.
Шелестять сторінками книжок не відчутнії потяги вітру,
Аксіома людської війни в голові, то з якого ми кажеш століття?
Mein Schindler, вранішня зоре моя...
Чи ти бачиш цей сором одвічний, що коїм зі світом?
У думках "чи снага щось змінити" ходжу сама не своя,
А Господь все рахує, скільки ж барелів чорної крові пролито...
Вже готують кімнату білявії люди у стінах м'яких,
Там давно білосніжна перина чекає мого прибуття.
І не має ніякого сенсу в моїх забуттях півпустих,
Милосердя проситиму, спрагу втамуйте – келих trucizna.
Забридкі друкуватиму вірші, думки не здорові, ці ряди...
Тато, der Artz не лікує, бо ліків не має від каяття,
Der Priester не вислýхує сповідь – не бачить релігія біди,
Тож der Buchhalter провéденням спише такого як я.
Історично складалася тупість приматів.
Божевілля не бачить, де чорна межа,
Розбираємо знову і знову людей до зубів,
Невгамовна пихатість і злоба людська.
І от, місто фарбоване кольором сірим,
Там, у мертвій тиші, проносить постріл луна.
Оповиті сонатами моцарта, кольором червоним,
Несподівано попіл засніжить криваві міста.
Ранкова зарядка на влучність допоки світа,
Контроль у потилицю – мозком der Wind уже свище.
Закрадається думка, що погань – життя?
Пам'ятайте, щоразу ставатиме гірше.
Нечувана лихість ті мокрі вагони людські.
Я неначе та куряча туша униз головою,
Споглядаю, у відчаї мати біжить під колеса дитячі.
Чи виходить, тогдашніє місиво – фабрика раю?
Розтрощила мозок людини брехня.
Не бачиш? Кричу, вже голос зірвала, не зважа.
Та надалі мовчатиму, світ ще не мертв...
Wer ein Leben rettet, rettet die ganze Welt.
*Той хто рятує одне життя, рятує увесь світ.
Коментарі
Упорядкувати
- За популярністю
- Спочатку нові
- По порядку
Показати всі коментарі
(3)
Оft bläst er die Asche
Дуже насичено. На межі перенасичення. Але тримає до кінця. Дякую за вірш.
Відповісти
2023-12-23 07:27:56
1
Оft bläst er die Asche
Болісні відчуття викликає цей вірш. Він описує сьогодення.
Відповісти
2024-03-14 13:53:10
1
Оft bläst er die Asche
@IRMA_SKOTT Так, криваві події є у будь-який час та ми відчуваємо звісно свої
Вірш наповнений "пасхалками" зі Списку Шиндлера, може знайомі🔥
Відповісти
2024-03-15 22:28:46
Подобається