Mein Gedanke brennt
Ach, Mefísto
ruhiger Wind reißt
kleine Flügel ab
Оft bläst er die Asche
Perfekte Wolken sind verschmutzt
Ohne Bedauern gebe
Liebe Mistel
Ob du liest?
kleine Flügel ab
Здіймаючи крила щоразу дробила, тримаючі тіло, кістки,
Поробила. Залишила попіл і чую відлунням..."Лише у твоїй голові".

Все шукаю, збираю під скроню розп'ятих лжеістин самі лусочки.
Виживати світами, брехнею забитими, прикро доволі, цілуємо тіні чужі.
Щохвилинно втрачаємо, в темряві мороку, час – божествами даровані дні.

Випаровує мариво крихти могó каяття,
Випиваю одну, порожнечею сповнену, чашу життя,
Довжелезним порізам дарована хустка лляна.
Результат: не стискається серце, гальмує повітря, зникає жага.

Невпізна́вані кроки, нечувані сльози, небачений крик,
Не сприймає душі мрякотíння, жахається темряви світ.

© Fénix ,
книга «BIS BALD».
Оft bläst er die Asche
Коментарі