Спогади
Євгеній Назаренко
З труби безсловесної пащі  Немов із байдужих заводів Здіймаються в буднічних хащах  Клуби нікотинових зводів У пелехах кислого диму Облич силует кучерявий  Розмазаний білим акрилом  По квантовій тканці вуалі  Мерці, незнайомі прохожі  В німому, повільному танці  Жорстоко і досить безбожно  Зжирають обличчя "повстанців"  Голки невгамовного світла  Лишають гранатові рани  В акторах туманного квіту  Безглуздої, лячної драми Немов на підмостках театру  У барвах відвертих емоцій Сюжет перетікший у тантру  Стирає кордони обструкцій  Розтанувши в спокої дому Мене полишають видіння  Вдихаючи з попелом втому  Я знов провалюсь у верзіння...
2023-01-11 01:51:45
11
2
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (2)
Lexa T Kuro
Дуже експресивно😉! Натхнення Вам!✨💫
Відповісти
2023-08-16 06:42:32
Подобається
Євгеній Назаренко
@Lexa T Kuro Дякую! Взаємно)
Відповісти
2023-08-18 17:51:51
Подобається
Інші вірші поета
Смерть і народження Надія Кохати Один
Інші поети
Natlyindaeyo
@drewbarry23
Схожі вірші
Всі
Why?
Лунная Лапа
I was alone. I am alone. I will be alone. But why People always lie? I can't hear it Every time! And then They try to come Back. And i Don't understand it. Why?
61
4
9317
Тени собственного сердца ...
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
Глубокой ночью в тишине , Как млечные пути горели свечи Их огонек горел во тьме Скрывая тайны сердца человечьи Тенями прошлого унося яркий свет, На языке горело пламя вспоминания Из памяти оствавив только след Потухших пепла чувств одного созерцания .. И лишь полны отчаяния глаза Остались морем слёзного раскаяния .. Об том ,что не забудешь некогда Ошибки сделанных ,когда то лишь случайностью ... Прекрасных звёзд на небе уголков, Когда хотелось быть ранимым Сломать себя от бури горечи долгов, Которых прятал от своих любимых И каждый вздох ,что вдруг не смог, Раскрыть все страхи угнетения В тени ночей под всхлип с дождём Укрыв опять себя жалким замком мгновения. 🎶🎧🎶 💫Demons ~Alec Benjamin 🖤
39
9
2038