Спогади

Євгеній Назаренко

З труби безсловесної пащі Немов із байдужих заводів Здіймаються в буднічних хащах Клуби нікотинових зводів У пелехах кислого диму Облич силует кучерявий Розмазаний білим акрилом По квантовій тканці вуалі Мерці, незнайомі прохожі В німому, повільному танці Жорстоко і досить безбожно Зжирають обличчя "повстанців" Голки невгамовного світла Лишають гранатові рани В акторах туманного квіту Безглуздої, лячної драми Немов на підмостках театру У барвах відвертих емоцій Сюжет перетікший у тантру Стирає кордони обструкцій Розтанувши в спокої дому Мене полишають видіння Вдихаючи з попелом втому Я знов провалюсь у верзіння...

2023-01-11 01:51:45

11

2

Коментарі

Упорядкувати

За популярністю
Спочатку нові
По порядку

Показати всі коментарі (2)

Lexa T Kuro

Дуже експресивно😉! Натхнення Вам!✨💫

Відповісти

2023-08-16 06:42:32

Подобається

Євгеній Назаренко

@Lexa T Kuro Дякую! Взаємно)

Відповісти

2023-08-18 17:51:51

Подобається

Схожі вірші

Всі

Нарисую солнышко :)

Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)

Нарисую тебе яркое солнышко Оно будет светить когда грустно Освещая тёмные комнаты , Одиночества твоего уголка звука... Даже если окажется за окном дождик, Ты не будешь один словно сломлен, Оно будет светить лишь напротив Теплотою уюта мнимой заботы Может это какая то мелачь Или просто светлый рисунок , Но он все ж нарисованный мною Для тебя от приятного чувства ... И лучами жёлтых карандаша линий , Коснусь твоего уголка глазок , Чтобы перестал хмурится криво От нахлынувших эмоцией красок Как подарок пусть станет взаимным , Без излишних слов предисловий Моих крепких объятий визита Нежноты оттенков жёлтого тонна ...

42

1

2291

У серці...

Катерина Данилевська

Я думками завжди з тобою, Ім'я твоє шепочу уві сні. Як добре, що тою любов'ю, Я буду зігріт навесні. Колись я кохався з журбою, Всі враження їй віддавав. Проте, нагороджений долею, У серці тебе я сховав. І швидко темрява зникла, Зростало в моїй душі світло. Так швидко надія розквітла, Прийшло в життя наше літо. Я марю тобою кожну годину, За тебе і щастя своє я віддам. Для мене ти світ, ти - родина, І буду любити наперекір літам.

107

16

10391