Спогади
Євгеній Назаренко
З труби безсловесної пащі  Немов із байдужих заводів Здіймаються в буднічних хащах  Клуби нікотинових зводів У пелехах кислого диму Облич силует кучерявий  Розмазаний білим акрилом  По квантовій тканці вуалі  Мерці, незнайомі прохожі  В німому, повільному танці  Жорстоко і досить безбожно  Зжирають обличчя "повстанців"  Голки невгамовного світла  Лишають гранатові рани  В акторах туманного квіту  Безглуздої, лячної драми Немов на підмостках театру  У барвах відвертих емоцій Сюжет перетікший у тантру  Стирає кордони обструкцій  Розтанувши в спокої дому Мене полишають видіння  Вдихаючи з попелом втому  Я знов провалюсь у верзіння...
2023-01-11 01:51:45
12
2
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (2)
Lexa T Kuro
Дуже експресивно😉! Натхнення Вам!✨💫
Відповісти
2023-08-16 06:42:32
Подобається
Євгеній Назаренко
@Lexa T Kuro Дякую! Взаємно)
Відповісти
2023-08-18 17:51:51
Подобається
Інші вірші поета
Кохати Смерть і народження Один Надія
Інші поети
Kristin
@Khris_K
Схожі вірші
Всі
" Вздох неба "
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
Я теряю себя , как птица в полете Каждый вздох облегчения , Когда вижу неба закат Мне плохо , когда не дотронуться К твоим обьятьям свободно , Но я знаю, что ты не услышишь , Мой вслип слёз из-за окна ... За глубиной туч темного неба Ранее, чем ты уже вспомнишь И подумаешь, как я скучаю , Скрою всю грусть.тишиной ... Может быть сердца стук угнетает И воздух из лёгких рвется волной Но ритм одной песни будет на память , Тех последних слов ветра холодов ... Пока не угаснет горизонт пламя Последнего огня без тебя , Багры унесут строки мгновенно Без следа раньше тепла ... P.s: Грусть неба скрывает больше чем мы думаем ...✨💫✨ 🎶 Where's My Love ~ SYML 🎶
39
2
2011
Приходи (RU-UA)
Ай
Черничные пироги, молоко с мёдом. Приходи. Почитаю тебе стихи и раны замажу йодом. Буду исцелять поэтапно все твои трещинки и порезы, даже в твоё заледеневшее сердце, поверь мне, — смело полезу. Повір! Залізу без страху. Без жалю, не боячись. Бо наше розпалене вогнище змушує бути хоч чимось. І тільки не хвилюйся — ми не розчинимось. Ні одне у одному, ні у часі. Мы снова столкнёмся, неспособные противостоять этой связи. Истощенные, но в друг друге, нашедшие дом. Якщо не перше життя, то і не перший том. Не перший різновид мов у моїх віршах. Не найдёшь меня в жизни? Отыщешь во снах. За той дверью, где я нам в пирог добавляю чернику. Приходи. Мне одной без тебя здесь ужасно дико.
44
3
852