Вірші
Смерть і народження
На місто падає вода
Крізь хмар густих тоненькі ранки
Предсмертно борсалась весна
Брудним мастилом навкруг ганку
Відспівували голоси
У переході гітаристів
Весну. Розгулювали пси
Похмурим і скорботним містом
Дома стояли в самоті
Скидались на надгробні плити
А нерухомі ліхтарі -
Стояли мов могильні квіти
Здавалось помирає світ
Разом із сяючим світанком
Та літо народилось від
Проміння заспаного ранку
2
0
100
Надія
До вікна в моєму домі
Прилипла ніч сумним лицем
А сонце впало їй за комір
А місяць слугував вінцем
Заснули верби, нахиливши
Тонкі ключиці до землі
Оголені, рожеві криши
Тримали зорі угорі
Заснуло все в обіймах ночи
І тільки хмурі ліхтарі
Заплакані втирали очи
До дня прийдешньої зорі
4
11
134
Кохати
Кохати до нудоти
До наївних віршів
Обпалюючих дотиків
Покинутих вишів
Невтомних цілунків
Вечірніх світанків
Приглушених звуків
Придуманих знаків
Мурашок на шкірі
Невгамних сусідів
Відроджених вірувань
До зречення віри
Парних прогулянок
До дурних жартів
До парних татуювань
Неочикуваних знахідок
Кохати до болю
Сміятись і злитись
Томитись жагою
Тобою напитись
1
0
75
Спогади
З труби безсловесної пащі
Немов із байдужих заводів
Здіймаються в буднічних хащах
Клуби нікотинових зводів
У пелехах кислого диму
Облич силует кучерявий
Розмазаний білим акрилом
По квантовій тканці вуалі
Мерці, незнайомі прохожі
В німому, повільному танці
Жорстоко і досить безбожно
Зжирають обличчя "повстанців"
Голки невгамовного світла
Лишають гранатові рани
В акторах туманного квіту
Безглуздої, лячної драми
Немов на підмостках театру
У барвах відвертих емоцій
Сюжет перетікший у тантру
Стирає кордони обструкцій
Розтанувши в спокої дому
Мене полишають видіння
Вдихаючи з попелом втому
Я знов провалюсь у верзіння...
12
2
235
Один
Гроза-блудяга містом шаста
Наповнений струмами блиск
Роздмуханий немов багаття
Над містом лампою завис
Я вийшов в ніч, киплять калюжі
Мов первоцвіти по весні
З землі здіймаються задублі
В залізних брюках ліхтарі
У галереї мертвих вулиць
Живі картини на стінах
А на обличчах не поснулих
Вуста обмочені в словах
Листва водила хороводи
За руки взявши темноту
Десь високо тулились зорі
Не відчувавши самоту
А я ходив, чекав допоки
Мене спокусить п'янкий сон
І теж похмурий і самотній
Блукав по небу місяць-слон
3
0
106
