Смерть і народження
Євгеній Назаренко
На місто падає вода Крізь хмар густих тоненькі ранки Предсмертно борсалась весна Брудним мастилом навкруг ганку Відспівували голоси У переході гітаристів Весну. Розгулювали пси Похмурим і скорботним містом Дома стояли в самоті Скидались на надгробні плити А нерухомі ліхтарі - Стояли мов могильні квіти Здавалось помирає світ Разом із сяючим світанком Та літо народилось від Проміння заспаного ранку
2023-09-26 11:34:04
3
0
Інші вірші поета
Кохати Спогади Надія Один
Інші поети
BON BON
@bon_bon_c0xu
Схожі вірші
Всі
Закат декабря
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
В сердце бьёт в бешенстве пульс, Остановить его нечем й боюсь В груди разгорается тёплый огонь , Что пламенем рушит спокойствие й фантазии снов... В личном пространстве сшибает мосты, Наши глубины сжимая в пути Стали с личной ближе наш мир, Вера в чувство пораждая искры Воля свободы кречит только внутри, Больше не сможет затронуть мыслей синевы, Небо в далёком закате зовёт за собой, Где можно побыть с тишиной лишь одной ... Не стоит тревожить прекрасный момент , Тебя не хватает очень со всем В рассвете остался твой запах кофе с утра, Грусть поглотила весь разум струна, Под холод оттенка вновь декабря , Узоры яркого солнца с собой уводя ...
35
4
2695
Я тебе по-справжньому кохала...
Вікторія Тодавчич
Я тебе по-справжньому кохала... Так, неначе зовсім не жила. І тобі лиш серце відкривала, Я тебе кохала, як могла. Я тобі всю душу і все серце, Все віддам, ти тільки попроси. Я тебе кохатиму до смерті, Я з тобою навіки і завжди. Я тобі відкрию таємниці, Все, що маю — все віддам тобі. І поля, і чистії криниці, І прекрасний спів тих солов'їв. Я тебе по-справжньому кохала, Весь свій час, я віддала тобі. Я була наївною . Не знала, Що не брешуть тільки солов'ї.
42
15
2154