Євген Дмитренко
@EugenDmitrenko
ЛІНИВЕЦЬ
Книги Всі
Вірші Всі
Любити тебе
Любити тебе - то любити життя, присягнути на вірність і бути рабом. Де ти, там і я! Де ти, там і я! Де ти, там і вічна до тебе любов! Інакше ж не вмію, інакше не хочу, інакше, то в фільмах, книжках, серіалах. де болісно, в грудях, ритми клекочуть, бо прорізом рана, затягнена й в’яла. А бути з тобою - то дихати вільно, бути з тобою - то жити людиною! Хоч і здаєшся мені божевільною, все ж таки ти є моєю родиною! Й нехай увесь світ вважає інакше: мов ми не сумісні та різні в душі. Моє життя – муки, але воно справжнє, і я в нім живу, мов слова у вірші. Тож, байдуже, що там думають люди, мов Лев з Козерогом, як вогонь та вода. Люблю, коли подих, проходить крізь груди й спалює серденько моє до тла.
2
0
138
Ранок під моїм небом
Мій ранок починається з міцної кави, цигарок та згадки про її очі, Її ж ранок, то драма, яка розпочинається посеред ночі! Поки я тішуся гарним світанком, вона вже зіграла п'ять ролей, Бо встигла побути повією, с..кою, відлюдницею, стервою та вдовою! Поки я читаю нічні повідомлення, вона читає малюку колискову, Півночі ж змарновано сварками, криками, сльозами та диким воєм. Поки я думаю про слова, які хотілося б їй написати, Вона обіймає ліжко, протирає очі й починає засинати. Мені лишається натиснути «відправити», та я чомусь завжди все видаляю, Мабуть, тому що не хочу тривожити, або ж соромлюсь, адже зовсім її не знаю! Вона прокинеться десь о третій годині дня й згадає про мене, Я це відчую, та знову мовчатиму, щоб не дай Боже, не створити проблему! Отак і живемо, від ранку до ранку, в надії на інше життя, Я пишу листи, для свого каміна, якими підживлюю полум'я! І кожен світанок, дві чашки кави... для неї, як завжди, із медом, Можливо, колись, її новий ранок, почнеться під моїм небом!
1
0
127
Подаруй мені свої крила
Подаруй мені свої крила, Щоби я навчився літати. Я не той, кого б ти любила, Та я той, кого можна повчати. Так навчи мене вірити в себе, Щоби я не впав, не розбився. Щоби серце торкнулося неба, Коли в очі тобі подивився. Щоби тіло вдарило струмом, На вустах ні слова, ні літери. Ти навчи мене бути другом, Щоби разом змогли ми летіти. Подаруй мені свої крила, Не дивись на те, що болить. Я не той, кого б ти любила, Та я той, хто поряд летить!
3
2
123