Вірші
Любити тебе
Любити тебе - то любити життя,
присягнути на вірність і бути рабом.
Де ти, там і я! Де ти, там і я!
Де ти, там і вічна до тебе любов!
Інакше ж не вмію, інакше не хочу,
інакше, то в фільмах, книжках, серіалах.
де болісно, в грудях, ритми клекочуть,
бо прорізом рана, затягнена й в’яла.
А бути з тобою - то дихати вільно,
бути з тобою - то жити людиною!
Хоч і здаєшся мені божевільною,
все ж таки ти є моєю родиною!
Й нехай увесь світ вважає інакше:
мов ми не сумісні та різні в душі.
Моє життя – муки, але воно справжнє,
і я в нім живу, мов слова у вірші.
Тож, байдуже, що там думають люди,
мов Лев з Козерогом, як вогонь та вода.
Люблю, коли подих, проходить крізь груди
й спалює серденько моє до тла.
2
0
139
Ранок під моїм небом
Мій ранок починається з міцної кави, цигарок та згадки про її очі,
Її ж ранок, то драма, яка розпочинається посеред ночі!
Поки я тішуся гарним світанком, вона вже зіграла п'ять ролей,
Бо встигла побути повією, с..кою, відлюдницею, стервою та вдовою!
Поки я читаю нічні повідомлення, вона читає малюку колискову,
Півночі ж змарновано сварками, криками, сльозами та диким воєм.
Поки я думаю про слова, які хотілося б їй написати,
Вона обіймає ліжко, протирає очі й починає засинати.
Мені лишається натиснути «відправити», та я чомусь завжди все видаляю,
Мабуть, тому що не хочу тривожити, або ж соромлюсь, адже зовсім її не знаю!
Вона прокинеться десь о третій годині дня й згадає про мене,
Я це відчую, та знову мовчатиму, щоб не дай Боже, не створити проблему!
Отак і живемо, від ранку до ранку, в надії на інше життя,
Я пишу листи, для свого каміна, якими підживлюю полум'я!
І кожен світанок, дві чашки кави... для неї, як завжди, із медом,
Можливо, колись, її новий ранок, почнеться під моїм небом!
1
0
130
Подаруй мені свої крила
Подаруй мені свої крила,
Щоби я навчився літати.
Я не той, кого б ти любила,
Та я той, кого можна повчати.
Так навчи мене вірити в себе,
Щоби я не впав, не розбився.
Щоби серце торкнулося неба,
Коли в очі тобі подивився.
Щоби тіло вдарило струмом,
На вустах ні слова, ні літери.
Ти навчи мене бути другом,
Щоби разом змогли ми летіти.
Подаруй мені свої крила,
Не дивись на те, що болить.
Я не той, кого б ти любила,
Та я той, хто поряд летить!
3
2
126
Поговори зі мною
Поговори зі мною — дотиком, думками,
душею, тілом, поцілунком!
Не знаю, що це коїться між нами,
та я в тобі шукаю порятунку!
Поговори... хоч шепотом, хоч криком,
промов хоч декілька чарівних слів.
З тобою, все давно навколо стихло,
слова заплутались на тисячі вузлів.
Ти доторкнись вустами ніжно-ніжно,
щоби я зміг відчути подих на щоці!
Всі інші почуття давно не тішать,
бо ж після них лишаються рубці!
І літер зайвих не шукай в словах,
бо зайвим буде тільки твоя тиша!
За кожне слово я носив би на руках!
За кожну літеру я б дякував Всевишньому!
1
0
168
Не турбуй мої сни
Не турбуй мої сни, не блукай в них даремно,
не тобі я дарую цей час!
А ти ходиш в сорочці, кольору неба,
та й шукаєш низку образ!
Не турбуй мої мрії, в них немає тебе,
а ти тихо шкребешся у грудях!
Я не згадую — ні! Я давно вже забув,
як воно, бути справжнім на людях!
Не турбуй мою тишу, вона просто мовчить,
в голові, без думок. Лише сповідь!
А ти тихо шепочеш, ніби хтось та й кричить,
захлинаючись під твою повінь!
Не турбуй моє серце, воно ніби папір,
котрий клеїш докупи ти скотчем!
Я для тебе неначе божевільний Шекспір,
який більше писати не хоче!
2
2
160
Вплітайся, словами, у мої думки
Вплітайся, словами, у мої думки,
вплітайся й лишайся там полум'ям вічним.
Най сказане ллється у ніжні рядки,
щоб тії краплини обернулися річкою.
Най твої слова сплетуться віночком,
най дума моя тебе пам'ятає.
Бо ж сказане слово твоє, колосочком,
на полі блідому, під Сонцем квітчає!
Най те, що було, ніхто не згадає,
навряд чи до смаку нам смуток та горе.
І поки сьогодні у завтра минає,
най річечка слів обертається морем!
Щоб знову зрадів, згадавши кохану,
згадавши слова, що так ніжно плекала!
Та тільки ж не бачити слів океану,
благав щебетати... а ти все мовчала!
2
2
127
