Racism
Koffi CLOVIS
Centuries passed but nothing really changed They still underrate and mistreat us Murder over here, unjustified arrest over there Are we wild animals or human beings? God created us all equal, so there is only one Race; the human race. Don't be fool!
2020-06-21 01:47:56
10
5
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (5)
shadowlinxxx morgan
True😄
Відповісти
2020-06-21 21:27:36
2
Koffi CLOVIS
@shadowlinxxx morgan yeah😅😅
Відповісти
2020-06-21 21:54:41
2
Koffi CLOVIS
that's the truth. I think now, things gonna change☺
Відповісти
2020-06-22 07:16:35
Подобається
Інші вірші поета
To my lover Religion Death Education
Інші поети
Rose P. Silver
@dragonandfish
Noor Jahan
@noon_the_force
Romkolana
@nastyuxa_xa
Схожі вірші
Всі
12
ᴅɪᴀɴᴀ ᴍᴀʏ
А море сліз вже висохло давно. Давно забуті фото й переписки. Я живу неначе у кіно, І це кіно трагедія, не більше.
87
4
8914
Дитинство
Ruslana
Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.
71
7
11395