A girl grew, she grew her mother couldn't stop it.
The girl grew and grew, her mother couldn’t stop it; it terrorized. What would the finger-dance do? Kindergarten art a buffet of 
markers, gluings of stuffs to seasonally-keyed paper, Elmer’s pools drying clear. A stapling and testing of cylinders versus spheres versus cubes for kinetic and entropic possibilities, stuffing balled newspaper into paper-bag dragons, two sweet silver elephants with heads too small and trunks too long, situated off-center, snuffling flowers. And silver rain. And 16 silver hearts stacked vertically and strips of masking tape, colored in reverse rainbow. Unnamable tendrils diffusing to scribbles. A bird. Another bird, more rain, peace signs, a horse with sideways-flowing mane, and knowledge: that the sky’s full of black-struck Ms and Ws, drifting clouds; that her kitty cats watch sunsets; sky doesn’t reach down to meet the earth; mother shrinks to the size of a penis.
2019-12-16 19:05:26
3
3
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (3)
JENOVA JACKSON CHASE
*applauds*...👍
Відповісти
2019-12-28 20:00:43
1
Enok Mayeny
@JENOVA JACKSON CHASE thank a a bunch.🤗🤗🤗🤗
Відповісти
2019-12-29 00:05:02
1
JENOVA JACKSON CHASE
@Enok Mayeny welcome ✌✌✌
Відповісти
2019-12-29 09:33:58
1
Схожі вірші
Всі
Кохаю
Я впізнаю тебе серед тисячі лиць, І тихенько, крізь світ, побіжу, І нехай вже позаду мільйони столиць, А я в полі тебе обійму. Обійму і заплачу від щастя свого, Мабуть, більшість йому навіть заздрять, А мені вже давно на них все одно, І на те, що вони мені скажуть. Я, мій милий, єдиний, тобою живу, І в повітрі ловлю твої нотки, Я для тебе співаю і стрічку нову, Запишу у своєму блокноті. Ти малюєш мій сон із мільйону казок, У якому такі різні барви! Ти даруєш мені той рожевий бузок, А із ним, мов мереживо, чари. Від обійм, поцілунків твоїх я горю, Мов метелик над вогнищем синім, Боже мій, якби знав, як тебе я люблю, Якби знав, як без тебе я гину.
98
15
7504
Хрест - навхрест
Хрест – навхрест в’яжу пейзаж, від учора і до завтра. Кожен жест моїх вдихань має кривду, має правду. Хрест – навхрест мої думки полотно це поглинає. Еверест мого життя чи екватор? Я не знаю. Хрест – навхрест чи треба так? Сподіваюсь, сподіваюсь.. Кожен текст своєї долі витримати намагаюсь. Хрест – навхрест добро та зло. Поруч, разом, нерозривні. Без божеств та без чортів.. Бо живуть усі на рівні. Хрест – навхрест таке життя. І нічого з цим не зробиш. Кожен жест має свій шлях, злий та добрий, ти як хочеш?
51
9
1929