Your Shadow Invents You Every Time Light Fails to Pass Through You
Some days you wake to the sound of smoke pouring through the keyhole in the room. Open your eyes. This is only a test. The bluing of your hands can be anything you want. The bruised dawn like a river rising to your windowsill. A purple forgetting how blood leaves the body in ruin. A forsaken lip smeared in thirst resting on your lip as though your skin could salvage the dream of being so touched. Listen. I know you’re afraid—I am too. I know how the body    prays for beauty but remains a shipwreck you are building in my image. How    many books are enough to tell you you’re alive today? How many days end up all dark & the monsters of your childhood appear like saints erased of their mouths? How the mouth cradles a tongue carved by years in exile until it’s ready to shape a word like a parting hand- ful of promised wildflowers: Happy Mother’s Day. This is you at the edge of a paradise growing back after being scorched from the face of earth. This is us afraid of the men who fail to kiss us goodnight & step    through the walls. Some days you are living a nightmare. Some days a miracle as    wide as a spared life. Listen to me. There will be a day when the world will need    you most—be alive on that day. I vow your father is as African as the bones your mother grew inside you. The gunshot in your head is only a shadow puppet, a slow explosion of a field of qém’es in early June’s bloom. Look. Look at the colors like little gods on fire—hurdling in & out of each other’s terrified skies. Are you still alone in bed? Is it morning yet where you are? The smoke turns to rain as usual. Listen, my love. This year is just a visitor & next year’s ghost. Take care of it because yes—yes, you do deserve flowers for once in your life. You will be the only one left. So hold my hand & call me tomorrow. We are all here. It’s okay—it’s okay to be this afraid. I am you. Can you feel that? Yes, that is the whole world outside moving without us. But listen to me. Listen. Here’s the light an arm’s length away. The ceiling reforming above you, like another heaven after its own self- destruction. Here’s my body & you stretching lifelong toward every hole in the house left as warm as a father running from horizon to horizon. Don’t be afraid. Touch me here where, some days, it hurts. Get up, get dressed, open the door.
2020-04-09 00:40:41
6
1
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (1)
Enok Mayeny
I hope it help you. I feel those in need of help. 🤗🤗🤗🤗🤗🤗🤗🤗🤗🤗
Відповісти
2020-04-09 00:41:58
Подобається
Схожі вірші
Всі
У серці...
Я думками завжди з тобою, Ім'я твоє шепочу уві сні. Як добре, що тою любов'ю, Я буду зігріт навесні. Колись я кохався з журбою, Всі враження їй віддавав. Проте, нагороджений долею, У серці тебе я сховав. І швидко темрява зникла, Зростало в моїй душі світло. Так швидко надія розквітла, Прийшло в життя наше літо. Я марю тобою кожну годину, За тебе і щастя своє я віддам. Для мене ти світ, ти - родина, І буду любити наперекір літам.
107
16
9686
Недоречне (UA)
жодної коми читай як хочеш бо мені байдуже я поет *** я поет тож спалюй все що було до мене минуле — нікчемне бо не існує я поет головний поціновувач твоїх забаганок пізнаю тебе і настане ранок коли ти більше не знайдеш ні мене ні моїх речей я поет тож закохаюсь у самий недоречний час з'явлюсь на твоєму порозі, увімкну джаз і спробую залікувати усі твої рани внутрішні відкриті або навіть рвані а потім просто видалюсь геть бо так хочеш ти я поет тому в мене жодної причини запам'ятовувати якісь адреса там де я був — мене не знайти хіба ж то не у тому краса? тому ми ніколи не програємо це знову я поет тож запитаю тебе про улюблену каву останню прочитану книжку і від чого у тебе безсоння я поет тож можеш відкрито про усі емоційні безодні я поет обожнювач невиконанних клятв що випливають у безмовні драми де слова вже до чорта до рами але потім відбиваються у твоїй голові голосами і не дають спокою я поет тож жонглюю цими дарами може маю талант від народження а може пишу від суму ночами я поет тож наповнюйся моїми речами поглинай мої всесвіти сьогодні за дешево а може і даром проти не буду я поет тож з головою пірнаю у смуток рахую зірки поки ти рахуєш добуток і відчуваю себе трохи інакшим от і все я знаю що ніхто нікого вже не спасе я поет тож ігнорую усі застереження пропускаю крізь себе всі твої твердження не замислюючись чи є в них хоч крихти правди бо я маю себе мені потрібно мати я поет що ніколи не підвладний течіі бо нічий ігнорую навіть свою самобутність бо вона маленький ручій і взагалі — вода повірю у щось — прийде біда я поет тож хочу — не ставлю коми а хочу — увійду у кому в надії зануритись у інші світи якщо загубиш мене то просто зітри із себе бо десь там мені краще я поет тож іноді благаю вимкнути сонце щоб настіж відкрити віконце і насолоджуватись темрявою зовні і у середині себе не хочу нічого світлого відійди від мене я поет тож насолоджуйся мною поки я поруч поки мені є що тобі розповісти бо я прокинусь і захочу залишити все без єдиної вісті я поет з вічно холодними блідими руками цілую тебе своїми губами с присмаком відчаю і зеленого чаю я поет я ніколи не закінчую тому не програю ні тобі ні життю я поет тож зривай з мене одяг але ніколи не побачиш роздягнутим в мене є шкіра та купа дивних сенсів що дуже стягують та з яких я не можу вирватись ти не допоможеш я поет з дуже поганим кровообігом та в цілому з втомленим виглядом можеш слухати мене або ні: мені все одно не стати прикладом у поезії хоча марную на це вже не перше життя і вічно забуваю на чому я зупинився і чому не зупинилося серцебиття але все одно продовжу розкидувати тут занадто недоречні речі ... тому нагадай я вже казав тобі, що я поет, до речі?
46
5
1218