Miroir, est-ce que...
Miroir, est-ce que tu es heureux D'avoir une propriétaire prenant soin de toi ? On m'a dit que tu étais maudit et malheureux Mais même si c'était vrai, je ne le croirais pas Mon reflet est souriant, joyeux et insouciant Et l'éclat de ses yeux représente l'innocence Malgré cette positivité, il y a une chose que je ressens Rien ne peut l'expliquer, pas même la science Ding dong, c'est l'heure de partir Ding dong, c'est l'heure de trahir ! Miroir, est-ce que cette robe me va bien ? Est-ce que tu apprécies cette couleur lavande ? On m'a dit que ce tissu n'était guère pour les plébiens Mais en suis-je vraiment une ? Voilà ce que je te demande Mon reflet est magnifique, plein de vie et de bijoux Et l'éclat de ses yeux est pétillant de joie Malgré cette beauté, mon cœur deviendra un jour fou À force de battre plus vite et plus fort que toi Ding dong, c'est l'heure de partir Ding dong, c'est l'heure de mûrir ! Miroir, est-ce que tu peux maudire les humains Si jamais un individu te brise ? On m'a dit que tu pouvais en tuer vingt Mais est-ce vraiment une légende couverte de poussière grise ? Mon reflet est plutôt maigre et ma peau a blanchi Je cligne des yeux : était-ce un mirage ? Cette histoire de malédiction m'a coupé l'appétit Arrachant le livre de ma vie, page par page Ding dong, c'est l'heure de partir Ding dong, c'est l'heure de lire ! Miroir, est-ce que tu es le responsable De mes insomnies de plus en plus fréquentes ? Je me fais même rejeter par mes semblables Simplement car sur mon poignet, il y a de plus en plus de fentes Mon reflet est triste à voir, seul et abandonné Et mes yeux sont auréolés de cernes violettes Quand j'ai vu ta beauté, je t'ai tout de suite acheté Mais serais-tu en train de maudire la maisonette ? Ding dong, c'est l'heure de partir Ding dong, c'est l'heure de mentir ! Miroir, est-ce que c'est en partie ma faute Si mes beaux cheveux tout lisses tombent en mèches grasses ? Dans ma tête une voix me crie « Saute ! » Elle veut que je me tue, hélas... Mon reflet est de plus en plus répugnant chaque jour Et voici de mes yeux brillent d'un nouvel éclat Ta malédiction me tourne-t-elle encore autour ? Qu'est-ce que je t'ai fait pour en arriver là ?! Ding dong, c'est l'heure de partir Ding dong, c'est l'heure d'un soupir... Miroir, est-ce que tu sais ce qu'est le bonheur De réussir ses examens et contrôler son avenir ? Je pense qu'on t'a fabriqué pour semer le malheur Et ainsi te nourrir de mille déplaisirs Mon reflet est larmoyant, repoussant et dégoûtant Je tente de ne plus regarder cette horreur Mais si je le verrai rien qu'en me lavant Je sais comment expulser toute cette douleur Ding dong, c'est l'heure de partir Ding dong, c'est l'heure de mourir !
2020-11-04 17:14:05
3
6
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (6)
Élodie
@lys Lequel, selon toi ?
Відповісти
2020-11-04 19:25:57
Подобається
Kyun <3
Au point où je ressens chacun de tes poèmes , c que frchmt t'es vraiment talentueuse !
Відповісти
2020-11-04 21:46:04
1
Élodie
@Kyun <3 Wow,ça me touche vraiment, merci beaucoup !
Відповісти
2020-11-05 07:29:52
1
Схожі вірші
Всі
Недоречне (UA)
жодної коми читай як хочеш бо мені байдуже я поет *** я поет тож спалюй все що було до мене минуле — нікчемне бо не існує я поет головний поціновувач твоїх забаганок пізнаю тебе і настане ранок коли ти більше не знайдеш ні мене ні моїх речей я поет тож закохаюсь у самий недоречний час з'явлюсь на твоєму порозі, увімкну джаз і спробую залікувати усі твої рани внутрішні відкриті або навіть рвані а потім просто видалюсь геть бо так хочеш ти я поет тому в мене жодної причини запам'ятовувати якісь адреса там де я був — мене не знайти хіба ж то не у тому краса? тому ми ніколи не програємо це знову я поет тож запитаю тебе про улюблену каву останню прочитану книжку і від чого у тебе безсоння я поет тож можеш відкрито про усі емоційні безодні я поет обожнювач невиконанних клятв що випливають у безмовні драми де слова вже до чорта до рами але потім відбиваються у твоїй голові голосами і не дають спокою я поет тож жонглюю цими дарами може маю талант від народження а може пишу від суму ночами я поет тож наповнюйся моїми речами поглинай мої всесвіти сьогодні за дешево а може і даром проти не буду я поет тож з головою пірнаю у смуток рахую зірки поки ти рахуєш добуток і відчуваю себе трохи інакшим от і все я знаю що ніхто нікого вже не спасе я поет тож ігнорую усі застереження пропускаю крізь себе всі твої твердження не замислюючись чи є в них хоч крихти правди бо я маю себе мені потрібно мати я поет що ніколи не підвладний течіі бо нічий ігнорую навіть свою самобутність бо вона маленький ручій і взагалі — вода повірю у щось — прийде біда я поет тож хочу — не ставлю коми а хочу — увійду у кому в надії зануритись у інші світи якщо загубиш мене то просто зітри із себе бо десь там мені краще я поет тож іноді благаю вимкнути сонце щоб настіж відкрити віконце і насолоджуватись темрявою зовні і у середині себе не хочу нічого світлого відійди від мене я поет тож насолоджуйся мною поки я поруч поки мені є що тобі розповісти бо я прокинусь і захочу залишити все без єдиної вісті я поет з вічно холодними блідими руками цілую тебе своїми губами с присмаком відчаю і зеленого чаю я поет я ніколи не закінчую тому не програю ні тобі ні життю я поет тож зривай з мене одяг але ніколи не побачиш роздягнутим в мене є шкіра та купа дивних сенсів що дуже стягують та з яких я не можу вирватись ти не допоможеш я поет з дуже поганим кровообігом та в цілому з втомленим виглядом можеш слухати мене або ні: мені все одно не стати прикладом у поезії хоча марную на це вже не перше життя і вічно забуваю на чому я зупинився і чому не зупинилося серцебиття але все одно продовжу розкидувати тут занадто недоречні речі ... тому нагадай я вже казав тобі, що я поет, до речі?
46
5
1776
Тени собственного сердца ...
Глубокой ночью в тишине , Как млечные пути горели свечи Их огонек горел во тьме Скрывая тайны сердца человечьи Тенями прошлого унося яркий свет, На языке горело пламя вспоминания Из памяти оствавив только след Потухших пепла чувств одного созерцания .. И лишь полны отчаяния глаза Остались морем слёзного раскаяния .. Об том ,что не забудешь некогда Ошибки сделанных ,когда то лишь случайностью ... Прекрасных звёзд на небе уголков, Когда хотелось быть ранимым Сломать себя от бури горечи долгов, Которых прятал от своих любимых И каждый вздох ,что вдруг не смог, Раскрыть все страхи угнетения В тени ночей под всхлип с дождём Укрыв опять себя жалким замком мгновения. 🎶🎧🎶 💫Demons ~Alec Benjamin 🖤
39
9
1760