В борьбе за собственную ложь.
Когда в борьбе за собственную ложь не замечаешь, как сроднился с маской, ты будто ищешь поводы для встряски и брюхом натыкаешься на нож. Однажды, возомнив себя страдальцем и жертвой бесконтрольных авантюр, ты всё хотел увидеть без купюр, но беглый взгляд нигде не упирался. Упрямый ум нашёптывал на ухо: "Твой голос здесь ещё неутверждён". Ты был этой болезнью заражён, не видя естества за показухой. Когда в борьбе за собственную ложь не замечаешь, как сроднился с маской, ты смотришь с неестественной опаской на то, чего пока не признаёшь.
23.10.2022
2
0
Схожі вірші
Всі
Мої слова
Мої слова нічого не варті, але я більше нічого не вмію, Лише нестерпно кохати те, що згодом вб'є усі мої квіти. Те, що загубить мене і все, що я маю, викличе аритмію, Але віддам усього себе й обіцяю, що не буду жаліти. Бо завжди волів проміняти комфорт на більш вартісні речі. Запам'ятав назавжди: жалість до себе породжує лише порожнечу, Якщо життя чогось і навчило, то плести лише проти течії. Мої слова нічого не варті, але лунатимуть в тебе під вечір.
85
0
4114
Намалюю
Намалюю тобі на обличчі Сонця промені, хмари і гай... Я не зраджую тій своїй звичці І ніколи не зраджу. Це край. Небо синє, бурхливе і темне, Наче очі твої, наче рай. Наче сховище, замок підземний. Наче темний і лячний той край. Намалюю тобі на обличчі, На сторінці клітинку. Портрет... Я не зраджую тій своїй звичці, Знов малюю лиш твій силует.
52
13
1890