CRAPZ - Розовая Начинка
Дмитрий Шов
У неё для меня розовая начинка Её красные губы цвета клубника Мы не закончим с ней до утра Это для всех очень громкая игра Наши тела от одежды свободны Чувствуем друг от друга заботу Соседи будут нами недовольны Когда завтра пойдут на работу Мы вырываемся из своих тел Кроме нас с ней никто несмел Чужие глаза прожигают пол Воздух пропах от сигаретных смол Мы вырываемся из своих тел Кроме нас с ней никто несмел Чужие глаза прожигают пол Воздух пропах от сигаретных смол Её глаза поймать было сложно Но встретившись стало возможно Что мы чувствуем одно и тоже Соприкасаясь к мягкой коже Она также хотела сильно меня И я знаю что она бы не лгала Взявшись за руки пошли домой Наслаждаться только собой Мы вырываемся из своих тел Кроме нас с ней никто несмел Чужие глаза прожигают пол Воздух пропах от сигаретных смол Мы вырываемся из своих тел Кроме нас с ней никто несмел Чужие глаза прожигают пол Воздух пропах от сигаретных смол
2022-10-05 05:44:40
0
0
Інші вірші поета
CRAPZ - Два Грамма Для Обмана CRAPZ - Вхождение CRAPZ - Тебя Вызывает Он CRAPZ - Мгновенно Согрел
Інші поети
Схожі вірші
Всі
Пиріг із медом (UA)
Ай
Крокуй до раю, крокуй до мене. Гаряча кава, пиріг із медом. Або якщо забажаєш — ромашковий чай. Приходь до мене. Будь ласка. Приїжджай. Крокуй до двері, а я у чашку відріжу лимона ломтик. На столі — пиріг із медом, а мені найсолодший твій дотик.
79
19
3504
Дитинство
Ruslana
Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.
71
7
12223