CRAPZ - Управление Реальности

Дмитрий Шов

Выбрали за нас нашу жизнь Как выживать и кем быть Слово может стоить может нет Кто на всё прольёт свет И к чему теперь слепо идём Не поднимая к небу свой взор Когда на всё точно забьём И тут для всех настанет мор Это управление реальности В мире где много опасности Трудно со всеми уживаться С чужим мнением соглашаться Это управление реальности В мире где много опасности Трудно со всеми уживаться С чужим мнением соглашаться В четырёх стенах поглощая информацию Испытывая внутри постоянную стагнацию Это всё приводит к моральному разложению И к нашему собственному самоуничижению Это управление реальности В мире где много опасности Трудно со всеми уживаться С чужим мнением соглашаться Это управление реальности В мире где много опасности Трудно со всеми уживаться С чужим мнением соглашаться

2022-10-05 05:45:06

Інші вірші поета

CRAPZ - Розовая Начинка CRAPZ - Вхождение CRAPZ - Фиолетовые Огни CRAPZ - Тебя Вызывает Он

Інші поети

Pame

@Pame

Марія Лепетан

@30floweroflight

Cristi Cristi

@cristi_sanchez

Схожі вірші

Всі

Я і ніч

Анастасія

Поїзд падає в ніч. Це-останній ліхтар. Я і ніч. Віч-на-віч. То морозить. То жар. Ти вже, певно, заснув, Ти подушку обняв. Ти мене вже забув. В тебе тисячі справ Я від тиші глуха. Від мовчання німа. Я одна. Клич- не клич. Я і ніч. Віч-на-віч.

101

11822

Дитинство

Ruslana

Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.

10904