Треба любити свою жінку
Колись давно в одному будинку жили мама, брат, сестра, і папа.. Сестрі було 18 а брату 15 а в сестри був хлопець по імені Артьом йому тоже 18 і в них сталась біда папа розстался з мамою. Дочка це побачила і в текла з дому а син лишився з мамою а папа пішов до коханки. На следующий день в дочки день рождения папа подарував її телефон айфон 10 її виповнилося 19 і якраз в неї свадьба а через місяць в них родилась дівчинка і назвали її Ксюша а хресних Катя-Алекс а папа кинув коханку і пішов до своєї жінки і жили щасливо
2018-09-08 14:16:03
1
5
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (5)
Стефанія
@Dasha Rozovska принаймні це схоже на розповідь
Відповісти
2018-09-09 14:07:42
Подобається
Стефанія
У віршах має бути рима
Відповісти
2018-09-09 14:07:59
Подобається
Dasha Rozovska
Яка
Відповісти
2018-09-09 14:11:21
Подобається
Схожі вірші
Всі
Я тебе по-справжньому кохала...
Я тебе по-справжньому кохала... Так, неначе зовсім не жила. І тобі лиш серце відкривала, Я тебе кохала, як могла. Я тобі всю душу і все серце, Все віддам, ти тільки попроси. Я тебе кохатиму до смерті, Я з тобою навіки і завжди. Я тобі відкрию таємниці, Все, що маю — все віддам тобі. І поля, і чистії криниці, І прекрасний спів тих солов'їв. Я тебе по-справжньому кохала, Весь свій час, я віддала тобі. Я була наївною . Не знала, Що не брешуть тільки солов'ї.
42
15
2157
Намалюю
Намалюю тобі на обличчі Сонця промені, хмари і гай... Я не зраджую тій своїй звичці І ніколи не зраджу. Це край. Небо синє, бурхливе і темне, Наче очі твої, наче рай. Наче сховище, замок підземний. Наче темний і лячний той край. Намалюю тобі на обличчі, На сторінці клітинку. Портрет... Я не зраджую тій своїй звичці, Знов малюю лиш твій силует.
52
13
3102