Ворон
Creatore di poesie
Старечеє море, Багряний пісок. На схилі, до моря - Пожовклий дубок. Між небом і морем Ворон кружля. У дзьобі його - Малеє дитя. Між небом і морем, Між сонцем і горем, Між вітром і світлом, Зимою і літом - кружля. У дзьобі його - дрімає дитя. Та крила не вічні - крила крихкі. Одвічні лишень - На схилі дубки. Кружля - та не сила - До схилу летить. До дуба злотого - Дитя опустить. Старечеє море, Жовтавий пісок - Ожив той засохлий Прадавній дубок. Живуть і ростуть З дитиною вони А ворон тепер - Не лишéнь до біди.
2021-01-22 19:25:19
7
0
Інші вірші поета
... Вільний вірш Квіти у вогні Пророк
Інші поети
Anna Gera
@my_own_story
Yantsya
@jankaa
Схожі вірші
Всі
Моє диво
Фαйղα Եօթթí #AР #FN
А на дворі лив дощ мов із відра, Гуляючи по вулиці рідненькій. Побачила в болоті кошеня, На мене так дивилося сумненько. Чомусь у серці так затріпотіло, Подумала забрати в дім собі, Дістала з бруду, воно муркотіло, Співаючи дорогою пісні. Ось так у мене і з'явилось диво, Мій друг пухнастий, любе кошеня. Історія насправді ця правдива, А на дворі лив дощ, мов із відра... *** У співавторстві з прекрасною Вікторією Тодавчич https://www.surgebook.com/_victoria_todavchich_ За допомогою проекту https://www.surgebook.com/weird_owl/book/proekt-pishem-sovmestno
46
5
2070
У серці...
Катерина Данилевська
Я думками завжди з тобою, Ім'я твоє шепочу уві сні. Як добре, що тою любов'ю, Я буду зігріт навесні. Колись я кохався з журбою, Всі враження їй віддавав. Проте, нагороджений долею, У серці тебе я сховав. І швидко темрява зникла, Зростало в моїй душі світло. Так швидко надія розквітла, Прийшло в життя наше літо. Я марю тобою кожну годину, За тебе і щастя своє я віддам. Для мене ти світ, ти - родина, І буду любити наперекір літам.
107
16
10250