"Замок мій"

Честер Фінч

Стоїть за горою,похмурий Замок мій. Я у ньому сам,живу багато літ. Я своїх фантазій,страждальний герой.. Турбує іноді мене,цей божевільний сон. І прокинутись не хотілось би мені. Я поринути у сон,бажаю назавжди.. Я своїх ілюзій,взятий у полон. І тепер залишусь у безкінечності думок. Ці картини мої,що у залі висять. Вони висвітлюють життя.. Я часто бачу страх який супроводжує всіх. В моїх краях.. Живе в моїх словах.. Не бачу відповіді я,на ці питання мої. Чому у світі стільки болі? Невже не досить крові? Стоїть за горою,похмурий Замок мій. Я у ньому сам,живу багато літ. Я своїх фантазій,страждальний герой.. Турбує іноді мене,цей божевільний сон. І прокинутись не хотілось би мені. Я поринути у сон,бажаю назавжди..

2023-03-07 19:15:41

Інші вірші поета

"Сильні Люди" "Кохання-що це слово означає" "Для тебе" "Серед книг"

Інші поети

Veronika Yupyn

@Veronika_Yupyn

Maram Salah

@MaramSalah0

Doesnt Matter

@Doesntmatter

Схожі вірші

Всі

Дитинство

Ruslana

Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.

11523

"Письмо ушедших дней"

Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)

Привет , мой милый друг Забыл ли ты, как долго не писала , Прости ,но я хотела отпустить Всю слабостью ,что в себе искала . И может ты проник Моим письмом до дрожи Забыл ли мой дневник , Увиденный стихами одинокой ночи ... Об памяти прошедших дней , Ты не увидишь ни души порока Лишь слабый шепот чувств Уложенных строками тонко . Немой вопрос в глазах Оставлю с времям на последок Легонько холодом касаний уходя , Чтоб не запомнил запах пепла.

1967