"Так хочеться"
Так хочеться пожити ще рік, Побачити на світанку хвилі в морі, Сосну на старому червоному косогорі І з труби рідного будиночка димок. Так хочеться обійняти своїх онуків, Їм показати гарні краєвиди, Усі скелі, що стоять у нас на варті, Місця народження поем, легенд, віршів, та бардів. Їх навчити любити свою країну, Де прадідів на віки залишилися душі, У горах, у полях, на морі та на суші Вони зберігають нам уночі тишу. Стежити, як правнук зробив перший крок, Щоб не впав, розставлять свої руки, Запобігти печалі та розлуки, І зберегти сім'ї святе вогнище. Так хочеться піднятися на скелю, Нирнути, як у дитинстві, в море з висоти, Ковтнути духу сили, краси, І від друзів почути похвали. Бажань багато, стільки, скільки років, Виконати їх так важко в наші дні, Але я відкрию маленький секрет - На мить лише в дитинство, і в юність зазирнути! Бажаєм ми усі.
2024-09-07 19:10:04
1
0
Схожі вірші
Всі
Пора нахлынувших надежд
Устаю сегодня рано Без кошмаров и тревог, День начну без одеяла Улыбаясь небу полных облоков Обниму своего друга , Что на подоконнике взгруснул , Прошептав ,что скоро лето дружно , Обязательно к нам в гости сможет заглянуть. С ним и множество событий Впереди ждёт только смех , Разве можно одним мигом Передать всю радость от поры нахлынувших надежд.
47
11
1542
Намалюю
Намалюю тобі на обличчі Сонця промені, хмари і гай... Я не зраджую тій своїй звичці І ніколи не зраджу. Це край. Небо синє, бурхливе і темне, Наче очі твої, наче рай. Наче сховище, замок підземний. Наче темний і лячний той край. Намалюю тобі на обличчі, На сторінці клітинку. Портрет... Я не зраджую тій своїй звичці, Знов малюю лиш твій силует.
52
13
1871