"Міражі"

Честер Фінч

Чи силами вистелена для нас дорога до мрії.. Чи огрубіли серця наші? Ми міражі? Чи справді ми живі? На ці питання відповіді ти не маєш.. Ти тут лиш гість, тебе залишуть у пітьмі.. Життя немов-міст який потрібно перейти.. І час знайти, і сил чимало зберегти.. Ще скільки днів блукати в пошуках скрижалю? Невже ці маски скинуть назавжди.. І як себе в цьому столітті не згубити? Чи справді ми тут існуємо? Чи просто міражі..

2022-12-11 21:47:49

Інші вірші поета

"Твій ніжний погляд" "Думи про себе" ''Let's try with you forever'' "Збережи мій дім"

Інші поети

tata

@tata4u

ZhaMar

@ZhaMar

Таня

@kaktysss

Схожі вірші

Всі

Минутой мечтания :)

Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)

Я мнимо расскажу тебе о прошлом И заберу кусочек шоколада Рассказ уж будет длиться долго О том ,как было тяжело сначала Наверное это для тебя не важно Спрошу себя, а ты хороший ?) И почему же стоишь рядом Даря улыбку лишь прохожим Мой телефон звонит мне чаще , Чем слышу твой прекрасный голос Аккорды струн во взгляде малость, Когда увижу тебя где-то снова Про свои чувства смолчу вовсе , Чтоб не будоражить просто взглядом , Хватает только вкуса кофе Лишь думать о тебе минутой мечтания .

2124

Дитинство

Ruslana

Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.

12286