"Потяг у юність"
Щоб не сталося-я вже ненавиджу! Неможливо вже час зупинити. І цей потяг, вже відправляється.. У незвідані землі, творити.. Вже не кажу я собі, що встигну все! Зупинити цю мить, хоча б на хвилину. Попрощатись з тобою я маю.. З легковажним, щирим хлопчиною. Ти образи на мене вже не тримай.. Все що було залишилось позаду. Просто лиш одне, мені пообіцяй, щоб не сталося, себе не забувати..
2023-05-20 21:37:49
2
0
Схожі вірші
Всі
Намалюю
Намалюю тобі на обличчі Сонця промені, хмари і гай... Я не зраджую тій своїй звичці І ніколи не зраджу. Це край. Небо синє, бурхливе і темне, Наче очі твої, наче рай. Наче сховище, замок підземний. Наче темний і лячний той край. Намалюю тобі на обличчі, На сторінці клітинку. Портрет... Я не зраджую тій своїй звичці, Знов малюю лиш твій силует.
52
13
2494
Тишина ночного неба
Полный город одиноких улиц И фонарики вокруг в глазах горят В темноте стен полыхает ветер молча , Сцены шелеста теней играя без конца ... Мнимость разных звёзд по небу Освещает путь ко царству сна Тем , кто в глубине ночи не встретил , Свой покой без тучь мыслей сполна ... Тишиной ночного насладиться неба , Рано или поздно станет легче слов ... Без ответов улетят запреты Давних чувств и всех тревог Звук сверчков дополнит кредом Пейзаж сердца споведь звёзд , Лишь о том , что дни болело От полных будней забот
46
44
3116