"Поема Під сильним дощем у моста"

Честер Фінч

Під сильним дощем у моста, побачив я хлопчину. Мав він гарне вбрання, панського виду. Тут вже місяць все світив яскраво, і річка внизу,стрімкою була.. Але те що я побачив.. Схопила мене журба.. -Йди своєю дорогою!-хлопчина відповідав. -Не чіпай мене, я вже вибрав шлях.. Ти що здурів! Бачу хочеш спригнути з моста, ти напевно зглузду з'їхав, зупиняй цей фарс.. -Я вже вирішив давно для себе всеодно, жити вже такому як я, в світі цьому не дано.. -Що ж зробив ти вже таке? Що так картаєш ти себе.. Все у світі мінливе, забудуть всі це! -Я принц знатного роду! Покохав я дівчину з селища напротив.. Її очі полонили вже сердце моє. І тепер вже навік, я в полоні.. -Це ж чудово, але чому ти журбі? -Наш знатний рід, не прийме її. Скажуть всі: -Селючка без смаку! Але я кохаю її, і сердце вже болить.. Іншої мені вже не потрібно, я вірний тільки їй.. -Зрозуміло! Тепер все в історії цій, ви втікти могли би, із знатності твоїй! -Це вже ніяк неможливо! Нас знайдуть і вб'ють.. Я не допущу, щоб сталося це із нею, про себе я і не тужу.. -Ах важка ситуація ця, я б порадив щось, та вже немаю слівця.. Я б допоміг, та простий я кузнець.. Вся тоді праця моя, піде на нівець.. Знайдуть мене, який вас врятував, повісять у центрі, для вельможних забав.. -Прощавай приємний незнайомець! Дякую за розмову, але я рішення вже прийняв, не бути мені живому, на цій землі самому... Під сильним дощем у моста, побачив я хлопчину. Мав він гарне вбрання, панського виду. Тут вже місяць все світив яскраво, і річка внизу, стрімкою була.. Але те що я побачив.. Схопила мене журба.. (Автор арту:jcbarquet)

2023-02-06 12:25:59

6

2

Коментарі

Упорядкувати

За популярністю
Спочатку нові
По порядку

Показати всі коментарі (2)

Сандра Мей

гарно🤩

Відповісти

2023-02-06 12:38:39

1

Честер Фінч

@Сандра Мей Дякую❤

Відповісти

2023-02-06 13:29:10

1

Схожі вірші

Всі

Недоречне (UA)

Ай

жодної коми читай як хочеш бо мені байдуже я поет *** я поет тож спалюй все що було до мене минуле — нікчемне бо не існує я поет головний поціновувач твоїх забаганок пізнаю тебе і настане ранок коли ти більше не знайдеш ні мене ні моїх речей я поет тож закохаюсь у самий недоречний час з'явлюсь на твоєму порозі, увімкну джаз і спробую залікувати усі твої рани внутрішні відкриті або навіть рвані а потім просто видалюсь геть бо так хочеш ти я поет тому в мене жодної причини запам'ятовувати якісь адреса там де я був — мене не знайти хіба ж то не у тому краса? тому ми ніколи не програємо це знову я поет тож запитаю тебе про улюблену каву останню прочитану книжку і від чого у тебе безсоння я поет тож можеш відкрито про усі емоційні безодні я поет обожнювач невиконанних клятв що випливають у безмовні драми де слова вже до чорта до рами але потім відбиваються у твоїй голові голосами і не дають спокою я поет тож жонглюю цими дарами може маю талант від народження а може пишу від суму ночами я поет тож наповнюйся моїми речами поглинай мої всесвіти сьогодні за дешево а може і даром проти не буду я поет тож з головою пірнаю у смуток рахую зірки поки ти рахуєш добуток і відчуваю себе трохи інакшим от і все я знаю що ніхто нікого вже не спасе я поет тож ігнорую усі застереження пропускаю крізь себе всі твої твердження не замислюючись чи є в них хоч крихти правди бо я маю себе мені потрібно мати я поет що ніколи не підвладний течіі бо нічий ігнорую навіть свою самобутність бо вона маленький ручій і взагалі — вода повірю у щось — прийде біда я поет тож хочу — не ставлю коми а хочу — увійду у кому в надії зануритись у інші світи якщо загубиш мене то просто зітри із себе бо десь там мені краще я поет тож іноді благаю вимкнути сонце щоб настіж відкрити віконце і насолоджуватись темрявою зовні і у середині себе не хочу нічого світлого відійди від мене я поет тож насолоджуйся мною поки я поруч поки мені є що тобі розповісти бо я прокинусь і захочу залишити все без єдиної вісті я поет з вічно холодними блідими руками цілую тебе своїми губами с присмаком відчаю і зеленого чаю я поет я ніколи не закінчую тому не програю ні тобі ні життю я поет тож зривай з мене одяг але ніколи не побачиш роздягнутим в мене є шкіра та купа дивних сенсів що дуже стягують та з яких я не можу вирватись ти не допоможеш я поет з дуже поганим кровообігом та в цілому з втомленим виглядом можеш слухати мене або ні: мені все одно не стати прикладом у поезії хоча марную на це вже не перше життя і вічно забуваю на чому я зупинився і чому не зупинилося серцебиття але все одно продовжу розкидувати тут занадто недоречні речі ... тому нагадай я вже казав тобі, що я поет, до речі?

46

5

2118

" Вздох неба "

Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)

Я теряю себя , как птица в полете Каждый вздох облегчения , Когда вижу неба закат Мне плохо , когда не дотронуться К твоим обьятьям свободно , Но я знаю, что ты не услышишь , Мой вслип слёз из-за окна ... За глубиной туч темного неба Ранее, чем ты уже вспомнишь И подумаешь, как я скучаю , Скрою всю грусть.тишиной ... Может быть сердца стук угнетает И воздух из лёгких рвется волной Но ритм одной песни будет на память , Тех последних слов ветра холодов ... Пока не угаснет горизонт пламя Последнего огня без тебя , Багры унесут строки мгновенно Без следа раньше тепла ... P.s: Грусть неба скрывает больше чем мы думаем ...✨💫✨ 🎶 Where's My Love ~ SYML 🎶

39

4

3359