"Не треба нам медалів золотих"
Честер Фінч
Нашої заслуги в тім не бачу. Не треба нам медалів золотих. За ставлення до інших, вже пропаще. Не треба нам медалів золотих. Нам не даються перемоги просто так. Не подарують нам, нове життя.. Все будувати нам потрібно разом. Хоча слова-разом, мабудь вже не до нас.. Не треба нам дарунків з під коліс. Тим паче небо те червоне. І вітер цей, вже віє в далечінь. Там де людей цінують за свободу.
2023-01-18 17:30:40
4
0
Інші вірші поета
"Книга Життя" "Я сам себе вбивав щоразу" "У одвірках душі" "Бувають хвилини спокою порожнього"
Інші поети
ArDen
@ArDen
Imperfectone
@bulletproof
Схожі вірші
Всі
"Hannah"
Jojo Harl
Why would you bully? Was that okay? Nobody helped me, Get out of the way. And i didn't cry. And i didn't lie. I just looked at you. With a fake smile. You could love me. You really could. But you didn't. You left me alone. And then i cried. And then i lied. I left my world, Without any love. Someone will need you. Someone will shout. Listen to the scream. Help the people live. ♡ Inspired by "13 reasons why" Netflix series.
68
6
16948
Дитинство
Ruslana
Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.
71
7
12286