"Мені здається все мінливе"

Честер Фінч

Мені здається все мінливе. Пройде і біль, і помилки.. Брама журби, закрита буде! Перегорнемо всі сторінки.. Мені здається все простіше. То просто ми, такі складні. Ми краще будемо складніші. Прості для нас, завжди дурні.. Ми любим, докір та сумління. Самокопання та страхи.. Цю радість, що всередині панує. Ми залишили, у пітьмі..

2023-07-24 21:06:51

5

3

Коментарі

Упорядкувати

За популярністю
Спочатку нові
По порядку

Показати всі коментарі (3)

Mark Fortis

Гарний вірш — філософський! В першому стовпчику автор зауважує мінливість усього. В другому — здатність людини ускладнювати собі життя, (не лишнім буде пам’ятати про минущість труднощів, про що йде мова в першому стовпчику) а разом з тим нашому прагненю до складного та зневагу до простого. В третьому логічно продовжується те, про що говорилося у другому, самокопання як спосіб пошуку складного. Автор має на увазі не саморефлексію, яка є корисною і сприяє розвитку особистості, а власне негативне заглиблення у себе із докорами та внутрішніми горизотами. Таким чином ми позбавляємо себе щастя яким вже посуті володіємо. В цьому вірші я вбачаю стоїчну філософію. Власне в короткому вірші можна виразити глибокий сенс. Проте щоб його побачити потрібно уважно читати та трохи подумати як написане автором співвідноситься з нашим життям. Бажаю автору успіху та наснаги!

Відповісти

2023-08-06 19:05:09

1

Честер Фінч

@Mark Fortis Дякую вам велике! За обгорнутий коментар👏

Відповісти

2023-08-06 20:15:47

1

Честер Фінч

@Mark Fortis Все чітко та вірно ви все підмитили! Так як ви описали мій вірш, таким він і планувався в підсумку!

Відповісти

2023-08-06 20:17:37

1

Схожі вірші

Всі

Намалюю

Вікторія Тодавчич

Намалюю тобі на обличчі Сонця промені, хмари і гай... Я не зраджую тій своїй звичці І ніколи не зраджу. Це край. Небо синє, бурхливе і темне, Наче очі твої, наче рай. Наче сховище, замок підземний. Наче темний і лячний той край. Намалюю тобі на обличчі, На сторінці клітинку. Портрет... Я не зраджую тій своїй звичці, Знов малюю лиш твій силует.

52

13

1871

Я тебе по-справжньому кохала...

Вікторія Тодавчич

Я тебе по-справжньому кохала... Так, неначе зовсім не жила. І тобі лиш серце відкривала, Я тебе кохала, як могла. Я тобі всю душу і все серце, Все віддам, ти тільки попроси. Я тебе кохатиму до смерті, Я з тобою навіки і завжди. Я тобі відкрию таємниці, Все, що маю — все віддам тобі. І поля, і чистії криниці, І прекрасний спів тих солов'їв. Я тебе по-справжньому кохала, Весь свій час, я віддала тобі. Я була наївною . Не знала, Що не брешуть тільки солов'ї.

42

15

1385