"Мене несе течія"
Честер Фінч
Мене несе течія, я так втомився, від цього життя.. Все ніби як завжди, і плани ті самі. Але це життя проблем підкидає.. Чи маю я сил, чи сильний мій дух? Чи справді живу, чи лиш прикидаюсь? Мене охоче прийме, прірва забуття! Та права немаю, думати так.. Черпав із криниці, хотів так напитись.. Та з тої криниці, напитись не зміг.. Бував у садах, де квіти повсюди. Та зірвавши квіти, чорніли вже руки.. Ходив поміж гір, шукав я себе. Все кликав його, та він не прийшов.. Зібрав я валізу, для дурня я свого. Та він відмовлявся, поїхати з дому..
2023-06-19 18:22:46
3
1
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (1)
Lexa T Kuro
Цікава у Ваших віршах образність... Бажаю Вам відшукати відповіді! Все, що Ви робити на данному етапі свого життя - є правильним, і потрібним для розвитку Вашої душі. Натхнення та вірних відповідей!
Відповісти
2023-06-20 05:41:43
1
Інші вірші поета
"Брехун" "Складні умови" "Камінь" "Колись"
Інші поети
Momen ali
@momen_ali
Схожі вірші
Всі
Печаль прячется в словах
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
Полны отчаяния слова Достигли й душат вдруг меня Не знаю дальше как мне быть И стоит ли их отпустить Всю грусть ,что прячется внутри Пусть заберёт с собою дни А шоколад утешет впредь Всё горести уйдут под дверь Но чувства ,что живут внутри Не скроешь с время позади Ведь вырвуться с оков груди Их не сдержать нечем увы ... Как не было мне тяжело Я не смогу забить их льдов И холод тот , что тронул весь Согреть не сможет даже лесть...
50
12
4781
La lune
Nadine Tikhonovitch
Quand les rues de la ville sont plus sombres, Quand la moitié de la planète dort, Quand les étoiles de rêve tombent, La lune me brille, la lune d'or. Je peux la regarder la nuit Et j'écris mes poèmes bizarres, Peut-être je suis folle ou stupide, Mais la lune me donne de l'espoir. Elle est froide, comme l'hiver, Elle est pâle, comme malade, Je peux là regarder les rivières Et parfois je vois les cascades. Elle est mystérieuse, magnifique, Satellite sombre de notre planète, Séduisante, heady et magique, L'ami fidèle pour tous les poètes. La lune, pourquoi tu es triste? La lune, je ne vois pas ton sourire, Dis moi ce qui te rend attriste, Dis moi ce qui te fais souffrir! La lune, tu es loin de moi, Il y a des kilomètres entre nous, Je rêve de toi de matin à soir, Je rêve et j'écris sur l'amour. Et je danse dans ta lumière, Mes idées sont tristes et drôles, J'aime tes yeux tendres, lunaires, Ils me disent que je suis folle. Mais, ma lune, tu es mon rêve, Tu es mon inspiration, ma lune, Mon souffle, tu m'aimes, j'espère, Parce que tu es mon amour!
49
14
1499