"Час знову робить з мене демона"
Честер Фінч
Час знову робить з мене демона Моя філософія - бути присутнім знову, У буденності сірих монотонних буднів. Залишки себе десь у розірваних віршах, Блукаю у безодні своїх страхів, Яких сам собі створив З роками доглядав, і вірив їм. Залишу після себе лише слід, І не більше... Сам копаю яму, і дивуюсь Простим речам На сторінках потертої книги, я на останніх рядках. Слова змінювали не раз, Холодний вітер роздавав смуток А я розкривав долоні, та приймав все собі Втрачений час не повернути Я потопив свої кораблі... Час знову кидає виклик мені, Бути собою, чи піддатись долі своїй Десь у гущавині лісу Блукаю у темних місцях, Бажаю побачити світло, Хоча би у власних очах...
2024-10-07 20:29:52
0
0
Інші вірші поета
"Скульптор життя" "Розмова наодинці" "Самітник" "Мати"
Інші поети
Upavshii_Zakat
@Upavshii_Zakat
Схожі вірші
Всі
Тарантела (Вибір Редакції)
Фαйղα Եօթթí #AР #FN
І ніжний спомин серця оживився В нестримнім танці тіла — тарантели, Коли тебе відносить в зовсім інші Світи буття — яскраві й небуденні. Коли душа вогнями іржавіє, Кричить до тебе екстраординарним Неспинним рухом палкої стихії! Чому стоїш? Хутчіш в танок за нами! Бо тут тебе почують навіть боги, Суворі стержні правди на планеті. Танцюй-співай у дивній насолоді, Бо то є радість в ритмі тарантели!... Твоє ж життя невічне, зголосися? В мовчанні втопиш душу і печалі? Чи може разом з нами наймиліше Відкинеш маску сорому й кайдани? *** Переклад в коментарях 🔽🔽🔽
43
33
8370
Я тебе по-справжньому кохала...
Вікторія Тодавчич
Я тебе по-справжньому кохала... Так, неначе зовсім не жила. І тобі лиш серце відкривала, Я тебе кохала, як могла. Я тобі всю душу і все серце, Все віддам, ти тільки попроси. Я тебе кохатиму до смерті, Я з тобою навіки і завжди. Я тобі відкрию таємниці, Все, що маю — все віддам тобі. І поля, і чистії криниці, І прекрасний спів тих солов'їв. Я тебе по-справжньому кохала, Весь свій час, я віддала тобі. Я була наївною . Не знала, Що не брешуть тільки солов'ї.
42
15
1480