"Бувай журба моя"
Честер Фінч
Бувай журба моя, мій страх який завжди зі мною.. Я вже прощаюсь, з вами назавжди! І недовіра, яка була зі мною.. З тобою ми, по різні полюси! Який чудовий день, без спалахів гніву. Без руйнування власних почуттів.. І ці сади-добра, любові та надії.. Я залишу назавжди у собі! Бувай журба моя, мій страх який завжди зі мною.. Я не повернусь, у ваші сплетені пастки.. Пройдуть роки, я постарію.. Але залишусь, вірним я собі!
2023-06-21 22:37:11
5
4
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (4)
Честер Фінч
@Lexa T Kuro Я радий що моя творчість вам до вподоби) Це мене мотивує, та захоплює, дякую вам❤️
Відповісти
2023-06-22 08:15:24
1
Lexa T Kuro
Пишіть - це Ваше!🔥👍
Відповісти
2023-06-22 08:20:21
1
Н Ф
Надзвичайно чутливо написано. Красиво.
Відповісти
2023-06-22 21:07:55
1
Інші вірші поета
"Останній крок" "На асфальті букет непотрібних образ" "Відвертість" "Похмурі обличчя"
Інші поети
Ren
@Panda_4010
Andrianirina Ramampy
@andrianirina_ramampy
Схожі вірші
Всі
Дитинство
Ruslana
Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.
71
7
12160
Печаль прячется в словах
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
Полны отчаяния слова Достигли й душат вдруг меня Не знаю дальше как мне быть И стоит ли их отпустить Всю грусть ,что прячется внутри Пусть заберёт с собою дни А шоколад утешет впредь Всё горести уйдут под дверь Но чувства ,что живут внутри Не скроешь с время позади Ведь вырвуться с оков груди Их не сдержать нечем увы ... Как не было мне тяжело Я не смогу забить их льдов И холод тот , что тронул весь Согреть не сможет даже лесть...
50
12
4540