"Бачив дивний сон"
Честер Фінч
Бачив дивний сон. В ньому дивні всі. Всі спішать згоріти у вічному вогні. Та невже мені,це не зрозуміти. Чому всі вони мають це зробити? Я їх стримував,перешкоджував. Та мої зусилля марними були.. В них в очах палає,вогняний малюнок. І мої слова,це не порятунок.. Зрозуміти би,навіщо жертви ці. Та для кого все це,ви скажіть мені? Я і відповідь не почув ніразу. Тільки мали всі,до мене злість відразу.. Бачив дивний сон. Люди в ньому злі. Все бажали вони,згоріти у вогні. Я їх вже не тримав,тільки споглядав. На дорогу їхню до вогнища пітьми..
2023-03-12 18:10:29
2
1
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (1)
Сандра Мей
Ого. Зразу виникло багато запитань й захват. 🤩
Відповісти
2023-03-12 21:12:37
1
Інші вірші поета
"Матір" "Непомітно минає час" ''Let's try with you forever'' "Думи мої думи"
Інші поети
Ail
@ail_bookworm
Любов Гаврищук
@lyubov_gavrishchuk
Схожі вірші
Всі
"Письмо ушедших дней"
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
Привет , мой милый друг Забыл ли ты, как долго не писала , Прости ,но я хотела отпустить Всю слабостью ,что в себе искала . И может ты проник Моим письмом до дрожи Забыл ли мой дневник , Увиденный стихами одинокой ночи ... Об памяти прошедших дней , Ты не увидишь ни души порока Лишь слабый шепот чувств Уложенных строками тонко . Немой вопрос в глазах Оставлю с времям на последок Легонько холодом касаний уходя , Чтоб не запомнил запах пепла.
43
17
2270
Дитинство
Ruslana
Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.
71
7
11848