Багато
А я багато від життя і не хочу, з одною сонце провожати хочу. А потім зранку сонце ясне, нехай будить проміням обох. Не потрібні скарби казкові, не потрібні гори золоті. Їх замінить сміх чудовий, щасливої сім'ї. Та що ж таке кажу я: "Не хочу від життя багато" Бо золото не важливо насправді. А те чого я хочу найційніше у житті.
2018-11-30 20:58:55
8
3
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (3)
Mashka Zelenchuk
Дуже гарно написав і правдиво👍😊😊молодець
Відповісти
2018-11-30 21:03:04
2
Сергій Оксентюк
Відповісти
2018-11-30 21:04:09
2
Сергій Оксентюк
Відповісти
2018-11-30 21:06:02
2
Схожі вірші
Всі
"Ми усе подолаємо разом..."
«Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем, І я не боюся поразки, Я не боюсь, що помрем!» А я чула і вірила щиро, Немов би п'ять років було, Я була неймовірно щаслива І такою не стану вже знов. І знаєш, коли мені складно, Я твої згадаю слова — Вони затримають слабкість, Запевнять мене, що жива... «Ми разом усе подолаєм! Мила, ти чуєш мене?» Я чую і знову чекаю, Що небо тебе поверне... І ось майже два роки Шукаю тебе — не знайшла, І, до смерті роблячи кроки, Я твої згадаю слова... І до сліз сон мене вразить, Де знову почую тебе: «Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем...»
52
3
2232
Я отпущу с временем дальше ...
Так было нужно , я это лишь знаю Ты ушёл как ветра свежости дым Оставив на прощание " прости ", Забрав с собою частичку души Я больше об этом перестала плакать , И начала двигаться дальше забыв Хоть было то лето яркости сладко , Но больше не стану также любить , Хоть постоянно всплывают твои лести фразы , Что мучали глубоко теплотою внутри, Я отпущу с временем дальше И буду двигаться без лишней слёзы, Я не веню тебя за такое решение И понимаю почему было так , Но время летит незаметно Ничего не оставив с собою забрав ...
44
9
3526