Поїзд ''Якщо''
Пообіцяй мені, Що не будеш плакати, Коли я поїду. Пообіцяй, що стоятимеш В прохолодній водоймі Нашого літа. Пообіцяй що, приїдеш до мене, У гості, в обійми. А коли стихнуть рими, пісні, То обіцяй, що напишеш нові мені. Пообіцяй, що будем за руки ходити на зупинках, На тротуарах і площі нашого міста. Пообіцяй, що зима— Це тепла пора, Коли зустрілися в кафе І не знайшли собі місця. Пообіцяй—чекати, Поки я приїду з-за кордону, Коли перетну межу І зможу нарешті тебе цілувати. Пообіцяй мені, що будеш сміятись, Коли я не принесу тобі парасольку. Пообіцяй, що твої сльози— Це твоя радість, Коли відчуєш моє тепло. Пообіцяй, що невідоме пройдемо разом. Пообіцяй, що ''кохати'' пройде через ''будь-що". Пообіцяй, що зустрінеш одразу, Коли прибуде поїзд ''Якщо''...
2023-08-01 07:39:13
2
1
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (1)
Керол
Мене тішить Ваша активність у коментарях. Дякую 🧡
Відповісти
2023-08-01 07:54:29
Подобається
Схожі вірші
Всі
وردةٌ قبِيحة
و مَا الّذي يجعلُ مصطلحُ الوردة قبِيحة؟ -مَا الّذي تنتظرهُ من وردةٍ واجهت ريَاح عاتية ؛ وتُربة قَاحلة و بتلَاتٍ منهَا قَد ترَاخت أرضًا ، مَا الّذي ستصبحهُ برأيك؟
55
10
2330
Шукати святе в почуттях
Я пам'ятаю. Вибач, я все пам'ятаю. Чому цей біль ніяк не зникає? Час його береже. Мене він, ламає Й душа в нім палає. Пробач за все. Чого ж зберігаю? Усе це лякає. Себе забуваю і душу вбиваю, Та біль все живе. Серце згорає, Розум втрачаю, думки покидають. Ненавиджу це, понад усе. Тебе забуваю. Звички зникають. Віри тепер немає. Кохання вбиває. І допомоги вже не чекаю. Завжди щось втрачаю. Хтось уже добиває, не знаючи це. Можливо, шукала в цім світі святе, Та я не знала, що воно в мені є.
54
2
4392