"Це той, хто полюбить тебе"
Керол
У свівавторстві з @Rousi_Rey ~•~ ~•~ ~•~ ~•~ ~•~ Ти маєш значення коли завмираєш. І хоч би на мить мені хтось розповів Про таке неохайне і безталанне, Але мною кохане Із безліччю мрій. Ти маєш значення коли падаєш зі скель. Ти ж бо метелик моїх почуттів, Що виринає з таємних печер Із вогником на крильцях– Фарбою ніжних слів. Твої очі горять немов зоря у вогні, А уста такі несамовиті, які бодай торкнутись хочу, Хочу впасти в безодню, У твої ніжні і міцні обійми, Попасти у пекло з тобою Райські вогні мерехтять у серцях, А мій метелик сидить на грудях. Ти ж бо в моїх ледь закритих очах Виринаєш мов легка піна, Що клубочиться в моїх обіймах, Така легка і морська– Пристань моїх спогадів, Вічних снів, моя надія. Твій образ постає з нікуди, А голос лунає в далечину, Там за полями я зустріла тебе, Довго не змогла покохати, Серце закам'яніло до всіх, Але до тебе відкрилося знову— Ти розтопив його своїм вогником. Маршрутка від тебе Тепла водойма літа, Аромат твоїх парфум Загубив мене серед міста. Каруселі любові: Муза чи Квітка? В першій набираюсь натхнення, А в другій насолоджуюсь сьогоденням. ~•~•~•~•~•~ 24.07.2023 ~•~•~•~•~•~
2023-07-25 18:05:53
5
0
Інші вірші поета
Не знайти назад шляху Щось забуте Америка, Європа Шість літер (продовження до вірша ''Закохатися б двічі'')
Інші поети
John Sarah
@Watiri
Надин
@mindmap
Схожі вірші
Всі
Минутой мечтания :)
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
Я мнимо расскажу тебе о прошлом И заберу кусочек шоколада Рассказ уж будет длиться долго О том ,как было тяжело сначала Наверное это для тебя не важно Спрошу себя, а ты хороший ?) И почему же стоишь рядом Даря улыбку лишь прохожим Мой телефон звонит мне чаще , Чем слышу твой прекрасный голос Аккорды струн во взгляде малость, Когда увижу тебя где-то снова Про свои чувства смолчу вовсе , Чтоб не будоражить просто взглядом , Хватает только вкуса кофе Лишь думать о тебе минутой мечтания .
40
11
1601
"Ми усе подолаємо разом..."
Nadine Tikhonovitch
«Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем, І я не боюся поразки, Я не боюсь, що помрем!» А я чула і вірила щиро, Немов би п'ять років було, Я була неймовірно щаслива І такою не стану вже знов. І знаєш, коли мені складно, Я твої згадаю слова — Вони затримають слабкість, Запевнять мене, що жива... «Ми разом усе подолаєм! Мила, ти чуєш мене?» Я чую і знову чекаю, Що небо тебе поверне... І ось майже два роки Шукаю тебе — не знайшла, І, до смерті роблячи кроки, Я твої згадаю слова... І до сліз сон мене вразить, Де знову почую тебе: «Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем...»
52
3
1791