Життя не видавалося радісним після тої розмови з демоншою-сукубом. Адже тепер Луціана думала про те, що воліла б не думати. Вона сумувала за ріднею, своєю Батьківщиною і тою дівчиною якою вона була. І лиш в його обіймах вона згадувала щасливі роки підліткових літ, де лилися ріки кохання а в його обіймах замирало серце. Вона повернулася до нього-до свого першого чоловіка з яким вона знала істинну насолоду й радість і саме він був і буде її єдиним істинним коханням.

Цей сон був про те, як вони займалися Любов’ю і це було по істинно прекрасним. Саме це і їх почуття один до одного були справжніми, бо все інше в її житті було обманом. Він був її якорем-без нього вона б зійшла з розуму або померла. Але вона призвала його вчасно. Хоча поки що не може належати йому, як того хотіла б, адже її законний чоловік відрізав усі шляхи до втечі. Вона ненавиділа свого другого чоловіка настільки ж сильно, як кохала першого. Ненавиділа не за те що розчарував, а за те що не дав піти і вчинити правильно. Й щоб вона не робила, а ефект нульовий і діватися від того пекла поки що нема куди.

Душа вільна у снах, бо отримує те чого найбільше жадає. В реальності, яка є відносною бо підлягає змінам, душа в тілі закрита як у тюрмі і рятують її від смерті лиш маленькі радості на кшталт музики, смачної їди, читання книг або перегляд фільмів. Незнаю як ви, а Луціана всячески намагається розірвати порочний круг бо така «реальність» її не влаштовувала-вона хотіла чогось більшого. Її хотіли змінити, зламати і підкорити але вона не здавалася, тому у них нічого не вийшло: під ними маються на увазі-її другий чоловік і її давня подруга (яка була першою Любов’ю її першого чоловіка). Вона розповіла її законному чоловіку інтимні подробиці з першого шлюбу Луціани. А Луціана вважала Маргариту своєю чи не найкращою подругою і тому дечим таким ділилася з нею, тому що думала що може їй вірити але виявилося що це не так.

Випливаючи з цього всього її наступна подорож в Лімбо була також тривожною. Зачасту реальність проникає в Сонне Царство і накладає свій відбиток. Хоча буває і навпаки й Луціана іноді плутала події реальності з Лімбо. Так от діло було так: стоїть значить Луціана окутана мороком і дивиться вдаль. Вдалечині видніється будинок, але вона ніяк не може наблизитися щоб роздивитися дім краще. Щось не пускало її в середину і Луціана наче була не собою а іншою жінкою. Так буває і навіть часто, хоча кілька років тому вона навіть не вміла вселятися в тіла інших людей і дивитися на події з їхнього життя. Проте ця здібність їй подобалася, бо дуже вже любила Луціана копирсатися в чужому житті. Все ж чуже життя видавалося більш привабливе чим її власне. Інколи, але дуже рідко, вона навіть могла впливати на слова чи дії свого сосуда. Да, чужі проблеми набагато легше вирішувати аніж свої, бо тоді ти не запарюєшся негативними емоціями і бачиш вихід із ситуації. Таки спроби ввійти той дім не увінчалися успіхом й сон завершився.