Прокинувшись по обіді Луціана почала шукати брата. Його не було в своїй кімнаті. Але мав би вже повернутися з роботи. Вона подзвонила йому і « абонент поза зоною досяжності». Знову розрядився телефон, подумала вона. Стало тривожно і нерви могли досягти піка, але від цього її врятувало повернення брата. Він був на костилях…
Як виявилося, то подагра його доконала. Ранувато вийшов на роботу, ще б день полежав дома і все б минулося, але він її не послухав як завжди. Все тому, що спішив побільше заробити для переїзду в новий дім: так вирішив її муженьок і з ним не посперечаєшся. Хотів щоб вона і її старший брат, який прибув з України, жили в кращих умовах чим тепер ( у них були нестерпні сусіди, з якими доводилося ділити один двір-таке часто траплялося у Болгарії).
У Лімбо в Луціани було видіння: вона знала що то саме воно, бо було відчуття на яке можна було покластися адже воно її ніколи не підводило. І вона відчула, що видіння про найближче майбутнє і тому на ранок вона переживала-розуміла що подія має вже відбутися. Там йшлося про те, що її брат випив пиво яке йому лікар категорично заборонив і загримів у лікарню. Майже так і було, але пива він не пив. І на цей раз йому виписали лікарняні на тиждень. Добре, що не залишили в лікарні примусово аби стежити за його станом адже він шалив як мале дитя. Таке враження, що то Луціана була старшою, бо була більш розважливою чим він.