Що буде після нас
Що буде з нами після смерті, коли ми канем в небуття, чи нас чекає забуття, чи може ми безсмертні? Що буде з спомином про нас, що буде з добрими ділами, що були окроплені сльозами, що пам'ятатимуть про нас? Куди подінуться турботи й болі куди пропадуть наші сподівання, куди втечуть наші страждання, куди витечуть наші печалі? Що буде з пам'яттю про нас, що буде з рідними, близькими, з усіма, з тих кого любили, для кого жертвували час Чи будем жити у думках, кому прихильність дарували, кому чуттєвість проявляли, кого леліяли в ділах. Чи може, хто згадає, наші найкращі поривання, чи пригадають нам вагання, чи ніхто і не згадає. 23 серпня 2023 року
2023-08-23 16:48:22
1
2
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (2)
Хонна
Дуже гарний, та достатньо глибокий вірш) все як я люблю🙃
Відповісти
2023-08-26 13:10:07
1
Markiyan Pavliv
@Хонна Дякую!)
Відповісти
2023-08-26 18:50:54
1
Схожі вірші
Всі
Дитинство
Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.
71
7
12167
Темнота теней ночи ...
Пусто стало без границы Ночь взошла забрав луч дня Темны улицы, как тишины темницы , Освещает только свет одного фонаря ... Покров одеяла ночи вкрыто небо В далеке не страшны мне тени ветвей И не будоражит больше холод ветра , Что касается руками глубины очей ... Бурю льда он не приносит Темнота стала привычна мне Звук сверчков не веет грустью Больше ничего бояться нет... Свет от звёзд полны свеченьем Они стали снов мечты путей Для того , кто вдруг заблудит И поддастся темноте своей ...
44
13
2321