Що буде після нас
Що буде з нами після смерті, коли ми канем в небуття, чи нас чекає забуття, чи може ми безсмертні? Що буде з спомином про нас, що буде з добрими ділами, що були окроплені сльозами, що пам'ятатимуть про нас? Куди подінуться турботи й болі куди пропадуть наші сподівання, куди втечуть наші страждання, куди витечуть наші печалі? Що буде з пам'яттю про нас, що буде з рідними, близькими, з усіма, з тих кого любили, для кого жертвували час Чи будем жити у думках, кому прихильність дарували, кому чуттєвість проявляли, кого леліяли в ділах. Чи може, хто згадає, наші найкращі поривання, чи пригадають нам вагання, чи ніхто і не згадає. 23 серпня 2023 року
2023-08-23 16:48:22
1
2
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (2)
Хонна
Дуже гарний, та достатньо глибокий вірш) все як я люблю🙃
Відповісти
2023-08-26 13:10:07
1
Markiyan Pavliv
@Хонна Дякую!)
Відповісти
2023-08-26 18:50:54
1
Схожі вірші
Всі
"Hannah"
Why would you bully? Was that okay? Nobody helped me, Get out of the way. And i didn't cry. And i didn't lie. I just looked at you. With a fake smile. You could love me. You really could. But you didn't. You left me alone. And then i cried. And then i lied. I left my world, Without any love. Someone will need you. Someone will shout. Listen to the scream. Help the people live. ♡ Inspired by "13 reasons why" Netflix series.
68
6
16568
Дитинство
Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.
71
7
12023