Я буду казати що я Українка.
Анна Вишневська
Я буду казати що я Українка. Я буду казати що я ще жива Я буду казати про злочин ворожий. Про біль, який немає забуття! Ворожі злі руки руйнують країну Вбивають людей, крадуть  їх життя. І мирного неба давно вже не бачу Я бачу руїни, замість життя. Від кожного шороху я вже трясуся. В завалах знайшли маленьке дитя. За що? Навіщо, новини дивлюся? І плачу ночами, що немає життя? Воно ще маленьке, вже кров'ю залите Холодне та сине з під завалу несуть. Я думала страшно, це тільки фільм жахів Тепер цим жахом стало наше життя. Мій сильний народ, не впаде на коліна! Мій сильний народ , переможе війну. Я вірю що Бог  катів не пробачить І ми не пробачимо їм цю війну... Я буду казати що я Українка. Я буду казати що я ще жива Я буду казати про злочин ворожий. Про біль, який немає забуття! 26.02.22
2023-04-05 08:58:29
10
2
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (2)
Lexa T Kuro
Сильно!💪👍 Бережіть себе! Тримаємось! 🙏Віримо в перемогу!💙💛
Відповісти
2023-06-29 13:07:02
1
Анна Вишневська
@Lexa T Kuro Дякую ❤️
Відповісти
2023-06-29 19:23:50
1
Інші вірші поета
Вона як мавка лісова... Відчувати тепло в твоїх холодних руках... Тривога Тісний зв'язок
Інші поети
нnw αsω
@hnwasw14
Скітер
@Amy_Skeeter
Схожі вірші
Всі
Приходи (RU-UA)
Ай
Черничные пироги, молоко с мёдом. Приходи. Почитаю тебе стихи и раны замажу йодом. Буду исцелять поэтапно все твои трещинки и порезы, даже в твоё заледеневшее сердце, поверь мне, — смело полезу. Повір! Залізу без страху. Без жалю, не боячись. Бо наше розпалене вогнище змушує бути хоч чимось. І тільки не хвилюйся — ми не розчинимось. Ні одне у одному, ні у часі. Мы снова столкнёмся, неспособные противостоять этой связи. Истощенные, но в друг друге, нашедшие дом. Якщо не перше життя, то і не перший том. Не перший різновид мов у моїх віршах. Не найдёшь меня в жизни? Отыщешь во снах. За той дверью, где я нам в пирог добавляю чернику. Приходи. Мне одной без тебя здесь ужасно дико.
42
3
1742
" Вздох неба "
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
Я теряю себя , как птица в полете Каждый вздох облегчения , Когда вижу неба закат Мне плохо , когда не дотронуться К твоим обьятьям свободно , Но я знаю, что ты не услышишь , Мой вслип слёз из-за окна ... За глубиной туч темного неба Ранее, чем ты уже вспомнишь И подумаешь, как я скучаю , Скрою всю грусть.тишиной ... Может быть сердца стук угнетает И воздух из лёгких рвется волной Но ритм одной песни будет на память , Тех последних слов ветра холодов ... Пока не угаснет горизонт пламя Последнего огня без тебя , Багры унесут строки мгновенно Без следа раньше тепла ... P.s: Грусть неба скрывает больше чем мы думаем ...✨💫✨ 🎶 Where's My Love ~ SYML 🎶
39
4
2838