Я буду казати що я Українка.

Анна Вишневська

Я буду казати що я Українка. Я буду казати що я ще жива Я буду казати про злочин ворожий. Про біль, який немає забуття! Ворожі злі руки руйнують країну Вбивають людей, крадуть їх життя. І мирного неба давно вже не бачу Я бачу руїни, замість життя. Від кожного шороху я вже трясуся. В завалах знайшли маленьке дитя. За що? Навіщо, новини дивлюся? І плачу ночами, що немає життя? Воно ще маленьке, вже кров'ю залите Холодне та сине з під завалу несуть. Я думала страшно, це тільки фільм жахів Тепер цим жахом стало наше життя. Мій сильний народ, не впаде на коліна! Мій сильний народ , переможе війну. Я вірю що Бог катів не пробачить І ми не пробачимо їм цю війну... Я буду казати що я Українка. Я буду казати що я ще жива Я буду казати про злочин ворожий. Про біль, який немає забуття! 26.02.22

2023-04-05 08:58:29

Коментарі

Упорядкувати

За популярністю
Спочатку нові
По порядку

Показати всі коментарі (2)

Lexa T Kuro

Сильно!💪👍 Бережіть себе! Тримаємось! 🙏Віримо в перемогу!💙💛

Відповісти

2023-06-29 13:07:02

Анна Вишневська

@Lexa T Kuro Дякую ❤️

Відповісти

2023-06-29 19:23:50

Інші вірші поета

Моє життя... Мрії і диво Забираючи біль ... Тривога

Інші поети

Джон Сміт

@Jonni_Smit

Anna Gera

@my_own_story

Bint __Abdoolrahman

@bint_abdoolrahman

Схожі вірші

Всі

Дитинство

Ruslana

Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.

12899

Why?

Лунная Лапа

I was alone. I am alone. I will be alone. But why People always lie? I can't hear it Every time! And then They try to come Back. And i Don't understand it. Why?

9475