Подруга
Joseph Slowly
Існує здавна, кісток холодних її дотик Пронизує живе все до кінця. Ніхто не знає, де буде його останній подих, Чи то в музеї, чи то у квіткаря. Можливо в день святковий відбудеться ця зустріч, Можливо в старості, коли настане час. А може це лиш плід чиєйсь уяви, Звичайний сон, що бачив кожен з нас. Ті воїни, що десь там помирають, Що їхня доля переходить з уст в уста, Вони про допомогу Бога просять: "Спаси ти, Боже, не втікай! Врятуй ти жінку і дітей моїх, Нехай вони поїдуть в кращий край! Як смерть кістлява вздожене і їх , То в пеклі жити - це мій рай!" Та він не чує тих молитов, Байдужий він до цих людей, А смерть кістлява знає міру Прийде по жінку і по дітей...
2018-10-09 17:45:34
6
0
Інші вірші поета
Кінець та початок Прокляті душі Той, що бачив більше за будь-кого з людей DS I.
Інші поети
Темрява
@Temnuy_voron
Схожі вірші
Всі
Тарантела (Вибір Редакції)
Фαйղα Եօթթí #AР #FN
І ніжний спомин серця оживився В нестримнім танці тіла — тарантели, Коли тебе відносить в зовсім інші Світи буття — яскраві й небуденні. Коли душа вогнями іржавіє, Кричить до тебе екстраординарним Неспинним рухом палкої стихії! Чому стоїш? Хутчіш в танок за нами! Бо тут тебе почують навіть боги, Суворі стержні правди на планеті. Танцюй-співай у дивній насолоді, Бо то є радість в ритмі тарантели!... Твоє ж життя невічне, зголосися? В мовчанні втопиш душу і печалі? Чи може разом з нами наймиліше Відкинеш маску сорому й кайдани? *** Переклад в коментарях 🔽🔽🔽
43
33
9371
Хай буде так
Юлія Богута
«And in my hour of darkness She is standing right in front of me Speaking words of wisdom, "Let it be"» Beatles - Let it be Хай буде так. Прийми своє життя. Прийми негоду, біль і в серці рану. Прийми свою не вічність, як буття. Прийми, що у людей на тебе інші плани. І не кричи, не плач, коли летиш із неба. Земля тверда. Це так. Реальна. Не м'яка. Живи та не шкодуй. Так було треба. Можливо не тобі. Комусь. Чиясь рука. Ти витримав. Стерпів. Усі пройшов дороги. Ти не зламався, ні. Ти просто біг не так. Ти просто падав. Просто вірив богу, І довіряв не тим. Кохав не так. Хай буде так. Прийми, що ти один І залишайся сильним, що б не було далі. Життя лиш мить, в яку стікає плин годин. Лиш зайчик сонячний, ребро медалі. Бо що б не було - ти не вічний, ні. І те що має тут коштовність, там - згорає. Ти помираєш тут. Зникаєш на війні. Та пам'ятай - у смерті щастя аж ніяк немає.
38
4
5915