Бережіть планету!
Ангеліна Пилипенко
Ми щодня сумну бачим історію, Як нещадно, безжалісно, грубо, Сміттєзвалищами території Роблять наші наївнії люди. Хтось обгортку на вулиці кине – Це насправді іще пів біди – А від кого в вогні ліси гинуть, У пурпурі палають сади? Хтось у річку зливає токсини, Нафту тонами може залить, І грайливі, стрімкі хвилі сині, Обернуться на чорні за мить. Хто пустив всі в районі дерева На й без того численний папір? Чим галявинка стала місцева? Схаменіться! Не знаєте ж мір! Певне, нас покарала природа За нехлюйство у флорі своїй. І тепер за ці тижні народу Слід зробити обдумок твердий. Нам дала ця прекрасна планета Всі потрібні умови життя. Ви не ставте ж на неї тенета, Не звергніть ви її в небуття!
2020-04-29 18:32:16
4
1
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (1)
Ангеліна Пилипенко
не знала, дякую) Звикла старим користуватися)
Відповісти
2020-12-30 19:20:43
Подобається
Інші вірші поета
Моська Найдорожчому коханню Зрада Каяття
Інші поети
Aila
@aila4u
Molly Walker
@mollywalker228
marshall 1327
@marshall_1327
Схожі вірші
Всі
Все й одразу
Ай
Ти завжди хотів все й одразу. Жага зрушити гори з місця, не торкаючись навіть каменя. Писав про світло в своїй душі, але від тебе ні променя. Тобі моря по коліно, це звісно, але ти навіть не увійшов у воду. Ти з тих, хто забув про природу слова. Раніше вірші — це була мова любові, а ти радієш кожній римі, бо знаєш, що вони випадкові. Повторюєш, як мантру що прагнеш визнання та безперечної слави. Не занадто великі бажання, навіть без крихти таланту? Ти можеш римувати, але в тебе не має душі: Твої очі порожні, як і твої вірші.
82
2
3323
Печаль прячется в словах
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
Полны отчаяния слова Достигли й душат вдруг меня Не знаю дальше как мне быть И стоит ли их отпустить Всю грусть ,что прячется внутри Пусть заберёт с собою дни А шоколад утешет впредь Всё горести уйдут под дверь Но чувства ,что живут внутри Не скроешь с время позади Ведь вырвуться с оков груди Их не сдержать нечем увы ... Как не было мне тяжело Я не смогу забить их льдов И холод тот , что тронул весь Согреть не сможет даже лесть...
50
10
3213