Бойцы невидимого фронта
Андрій Кравченко
Все мы бойцы невидимого фронта, каждый день воюем сами с собой. Сегодня не хочу на работу, а завтра не хочу я с тобой. Этот город не наш, и люди другие. Мы уже не те, друг другу чужие. На расстоянии звонки, смс, чтобы глаза не видеть. Зачем встречаться, если можно обидеть. никто не вспомнит, все забудется, Видно наша мечта не сбудется. Серой краской все испачкано, стёрто счастье наждачкаю. Серые лица сквозь будни идут, без улыбок и счастья в глазах. В багаже что-то несут, тяжкий груз в сердцах
2023-01-14 10:30:40
1
0
Інші вірші поета
Я дивлюся тобі в очі Хвилини відчаю Чому довкола егоїзм Доброго ранку, мамо
Інші поети
Yash Kapoor
@ykapoor
sheshal
@shehshal
Схожі вірші
Всі
Моє диво
Фαйղα Եօթթí #AР #FN
А на дворі лив дощ мов із відра, Гуляючи по вулиці рідненькій. Побачила в болоті кошеня, На мене так дивилося сумненько. Чомусь у серці так затріпотіло, Подумала забрати в дім собі, Дістала з бруду, воно муркотіло, Співаючи дорогою пісні. Ось так у мене і з'явилось диво, Мій друг пухнастий, любе кошеня. Історія насправді ця правдива, А на дворі лив дощ, мов із відра... *** У співавторстві з прекрасною Вікторією Тодавчич https://www.surgebook.com/_victoria_todavchich_ За допомогою проекту https://www.surgebook.com/weird_owl/book/proekt-pishem-sovmestno
46
5
1455
Дитинство
Ruslana
Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.
71
7
11497