Бойцы невидимого фронта
Андрій Кравченко
Все мы бойцы невидимого фронта, каждый день воюем сами с собой. Сегодня не хочу на работу, а завтра не хочу я с тобой. Этот город не наш, и люди другие. Мы уже не те, друг другу чужие. На расстоянии звонки, смс, чтобы глаза не видеть. Зачем встречаться, если можно обидеть. никто не вспомнит, все забудется, Видно наша мечта не сбудется. Серой краской все испачкано, стёрто счастье наждачкаю. Серые лица сквозь будни идут, без улыбок и счастья в глазах. В багаже что-то несут, тяжкий груз в сердцах
2023-01-14 10:30:40
1
0
Інші вірші поета
Що таке турбота Я дивлюся тобі в очі Чому довкола егоїзм Говоріть без причини
Інші поети
tata
@tata4u
ArDen
@ArDen
Схожі вірші
Всі
Чуточку внимательней
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
Неудачная попытка быть тем, кого сложно обидеть , Рвя бурю за улыбкой проникших эмоций И наивность уже стала себе лишь противна , Все пытаясь понять всех за скрытой дорогой ... Мимо мчат незнакомые люди , И не кто тебя уже не осудит : Всем безразлично твоя лишь обида , И что слёзы пускаешь себе на морозе Может так будет даже на лучше Без различных ненужных вопросов , О том " Как ты ?)" Тебе хорошо ли" Или в этом нет больше смысла и вовсе ... Разве безразличие лучший способ оплаты За свои выражающие сердце бурю эмоций..? Может стоит быть чуточку внимательней , К тем кому помощь и вправду поможет !
40
8
2629
Хай буде так
Юлія Богута
«And in my hour of darkness She is standing right in front of me Speaking words of wisdom, "Let it be"» Beatles - Let it be Хай буде так. Прийми своє життя. Прийми негоду, біль і в серці рану. Прийми свою не вічність, як буття. Прийми, що у людей на тебе інші плани. І не кричи, не плач, коли летиш із неба. Земля тверда. Це так. Реальна. Не м'яка. Живи та не шкодуй. Так було треба. Можливо не тобі. Комусь. Чиясь рука. Ти витримав. Стерпів. Усі пройшов дороги. Ти не зламався, ні. Ти просто біг не так. Ти просто падав. Просто вірив богу, І довіряв не тим. Кохав не так. Хай буде так. Прийми, що ти один І залишайся сильним, що б не було далі. Життя лиш мить, в яку стікає плин годин. Лиш зайчик сонячний, ребро медалі. Бо що б не було - ти не вічний, ні. І те що має тут коштовність, там - згорає. Ти помираєш тут. Зникаєш на війні. Та пам'ятай - у смерті щастя аж ніяк немає.
38
4
5571